Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Про місто Володимир-Волинський і район

Про місто

Володимир-Волинський – місто обласного значення, районний центр Волинської області.

coat_of_arms_of_volodymyr-volynsky

Герб міста

Станом на 1 січня 2012 року в місті проживає 38,8 тис. осіб.

Місто розташоване в центрі Володимир-Волинського району, який розміщений в південно-західній частині Волинської області на північному заході України. Володимир-Волинський розташований на правому березі річки Луги, на схилах Волинської височини, у природній зоні мішаних лісів. Через південно-східну частину міста протікає права притока Луги — річка Риловиця. Площа міста 16,05 км².

Воно знаходиться за 465 кілометрів від Києва, 134 – від Львова, 76 – від обласного центру Луцька, 54 – від залізничного вузла, інтерпорту Ковеля, 873 – від Одеського морського порту, 14 – від кордону з Польщею і приблизно за 85 км від кордону з Білоруссю. Висота над рівнем моря — 197 м.

flag_of_volodymyr-volynsky

Прапор міста

Через Володимир–Волинський пролягає залізниця сполученням Київ – Львів, а  також автомагістраль до міжнародного автопереходу “Устилуг – Зосін”, що з’єднує нашу країну з Республікою Польща. Місто оточують землі Володимир-Волинського району площею 1038 км², розташовані своєю південною частиною на Волинській височині (лісостепи), а північною на Поліській низовині (мішані ліси).

Вигідне географічне розташування Володимира-Волинського – в мальовничому куточку Волинського краю, на перехресті шляхів між Білорусією, Росією і Центральною Європою, поблизу промислових вузлів – Львова, Луцька, Бреста та інтерпорту Ковель, а також прикордонне положення поблизу Європейського Союзу, – сприяє широким можливостям для налагодження економічних зв’язків, активному міжнародному співробітництву та розвитку туризму.

Економіка Володимира-Волинського доволі багатогранна. Ядро промислового комплексу міста складається з підприємств переробної галузі.

Пріоритетними у Володимирі-Волинському є розвиток деревообробної, меблевої, легкої, харчової і будівельної промисловості (житлове будівництво та виробництво будівельних матеріалів).

Місто є одним з найважливіших центрів рекреації та туризму Волинської області.

karta

Володимир-Волинський на карті України

Історія міста

Археологічні знахідки свідчать, що на території міста люди жили в різні історичні епохи: тут виявлено залишки поселень доби міді (ІІІ тисячі років до н.е.), раннього заліза (І тисяча років до н.е.) і перших століть нашої ери. Стародавнє місто Володимир було розташоване у південній частині сучасного міста і мало вигляд неправильного п’ятикутника, укріпленого валами та ровами. Воно було розташоване в трикутнику мiж рiчкою Луга (стара назва “Луг”) та її притоками, які також були елементами старих фортифікаційних споруд.

Володимир Святославович Великий

Володимир Святославович Великий

Зі слів літописця Нестора “Доблесний князь Олег покорил в 885 году славянские племена”. Ці слов’янські племена жили по верхів’ях рік Західний Буг, правих приток Прип’яті, центром яких було місто Ладомир. За угорськими хронiками, так званими “Нотарiями короля Бели”, мiсто iснувало вже в 884 роцi пiд назвою Ладомир. А перша літописна згадка про місто під назвою Ладомир відноситься до 866, а Володимир – до 988 року. Вона збереглась у “Повесті временних лет” – найдревнішому київському літописі, укладеному у ХІІ ст. на основі попередніх літописних записів та у давніх літописах під 988 роком. У 906 році ці племена брали участь у поході Олега проти греків. Це означає, що волиняни ввійшли до складу Русько-Київського князівства ще на початку Х століття. Це був період об’єднання східнослов’янських племен в єдину державу – Київську Русь (Русь-Україна).

Вперше Володимир-Волинський згадується в лiтописах пiд 988 роком, коли київський князь Володимир Святославич, прозваний за свої діла “Великим” здійснив похід на Захід. Тут на землях волинян та бужан, на правому березі річки Луги підпорядкував язичне місто під назвою Ладомир. І у 988 році нарік його своїм іменем – Володимир.

У цей період Ладомир стає значним культурним, торгівельним та військовим центром. Місто знаходилось у прикордонні і в центрі Волинської землі, на перетині важливих шляхів. По утворенню єдиної держави з центром в Києві роль Володимира зростає. Його вигідне стратегічне положення зумовлювало розміщення тут великих торгівельних осередків та місій, в тому числі зарубіжних.

Відповідно тут зосереджувались і значні військові сили. Один із сухопутних шляхів до Європи проходив через Володимир. За 12 кілометрів поблизу міста через річку Буг, біля військової фортеці Вотня (нині Устилуг) існувала значна переправа. В політичному відношенні місто набуло статусу столиці Волинської землі.

volodymyr-_uspenska_katedra_pislya_tak_zvanoyi_restavratsiyi

Собор Успіння Пресвятої Богородиці близько 1900 року

В хроніках раннього середньовіччя Володимир згадується як столиця значних слов’янських племенних об’єднань. Варто згадати про ранньо-слов’янське поселення 6-9 століть, Зимнівське городище, що в 5 кілометрах від міста. Це поселення на початку 9 століття було повністю знищене варварами. Ймовірно, що частина жителів, після руйнування поселення вибрала новим своїм осідком місцевість, на котрій тепер знаходиться місто. Тобто цілком можливо, що в історії Володимира маємо один з найбільш ранніх випадків так званого “перенесення міста”. Бурхливий розвиток Володимира в Х-ХІ столітті привів до того, що в його міську територію було внесено і Зимне, де споруджено монастир відомий з 1054 року, і виник один з міських некрополів що нараховував майже 500 курганів. Місто мало дуже міцні, досконалі укріплення. На високих земляних валах були збудовані стіни з кількома воротами. В Х-ХІІ ст. у місті були розвинуті зброярське, ювелірне ремесла, гончарство та кам’яне будівництво. Археологічні знахідки на відомих пам’ятках давнини свідчать про високий рівень ремісників Володимира. З міста був поширений експорт зброї, ювелірних виробів за межі Волині. На початку ХІІ ст. у місті орієнтовно нараховувалось понад 20 тис. жителів. За літописними та археологічними знахідками княжий період відзначався значним економічним розвитком, в тому числі будівництво. У місті було побудовано 8 кам’яних храмів (Х-ХІІІ ст.) , разом з дерев’яними – понад 20 храмів і палаців. У ХІІ ст. у місті склалась своя архітектурно-будівельна школа.

У 992 роцi у Володимирi заснована єпископська кафедра. Першим єпископом Володимирської кафедри став Стефан I. При кафедрi була заснована школa, де вчили грамоти, писання й переписування церковних книжок та документiв не тiльки на слав’янськiй, але й на грецькiй та латинськiй мовах. В 1097 роцi у Володимир заради перевiрки шкiл та вчителiв приїжджав лiтописець Нестор.

Центральна частина укрiплень – це городище “Волинського типу”. Дитинець займав площу 1,5 гектарiв мав два виходи – з пiвнiчної сторони великий, i менший, з пiвденної; був оточений валом, по верху якого розмiщенi дерев’янi стики з галереями та баштами. Навколо дитинця викопаний рiв, по якому був пропущений один iз рукавiв рiчки Смоча. Окольне мiсто також являло собою лiнiю валiв та ровiв,що оточували дитинець, ансамбль Успенского собору та кiлька монастирiв з житловими забудовами. Воно мало майже правильну пiвкруглу форму, чому сприяло радiально-кiльцеве планування вулиць. В мiстi було троє ворiт – Київськi, П’ятницькi та Гридшинi.

roman_mstyslavych

Роман Мстиславич

Пізніше князь Володимир вiддає мiсто в удiльне володiння своєму сину Всеволодовi. Вiдтодi Володимир стає столицею Волинського, а з 1199 року Волинсько-Галицького князiвства – державним, адмiнiстративним, торгoвельним i культурним центром не тiльки Волинi, але i сусiднiх князiвств та земель. Наприкiнцi XIII – початку XIV столiття у Володимирi-Волинському писався Волинсько-Галицький лiтопис (Волинська частина). Володимир вiдiгравав велику роль в торгiвлi мiж пiвднем i пiвнiччю, використовуючи водяний шлях рiчкою Буг через Дрогочин до Балтiйського моря i рiчкою Прип`ять до Києва. Для розвантаження суден у місті були обладнані спеціальні “узвози”. Місцеві купці вели торгівлю з багатьма країнами Європи і Азії. Ймовiрно, що вже в другiй половiнi XIII ст. Володимир користувався мiським прaвом, яке боронило як купцiв, так i ремiсникiв вiд мiсцевих феодалiв.

Володимирський престол часто переходив з рук в руки, тут довго не могла сформуватись окрема князiвська династiя. Міжусобиці, що часто спалахували між нащадками Володимира Великого, сповільнювали розвиток міста. Засновником династії став внук Володимира Мономаха Iзяслав Мстиславович. Його нащадки князювали на Волинi майже два сторiччя. У 1199 роцi володимирський князь Роман Мстиславович об’єднав галицькi i волинськi землi в одну велику державу. Цей великий державний діяч і полководець України-Руси був на престолі у Володимирі і Києві. Певний період керівництво державою здійснювалось з єдиного стольного града Володимира. Бурхливi часи, лиха доля принесла дiтям великого князя Романа по його смертi, якi змушенi були поневiрятись по чужих краях iз своєю матiр’ю, а у дорослому вiцi всi сили вiддали боротьбi з боярством і татарами.

Частi мiжусобнi вiйни, напади ятвячiв та литовцiв, а вiд 1240 року руйнiвнi напади татар, завдавали величезної шкоди мiсту. Особливо трагiчно закiнчилися напади татар на Володимир у 1241 i 1261 роках, коли не тiльки замок, але й цiле мiсто було стерте з лиця землi. Данило Галицький, князь Василько, а пiзнiше його син Володимир Василькович, боронили та вiдбудовували Володимир. Пiсля Володимира Васильовича на володимирському столi княжили: вiд 1292 р. Юрiй I, Андрiй I, Лев II i Болеслав, Юрiй II (у 1340р.) На цьому лiнiя Романовичiв обривається. На печатках грамот Юрiя II постатi останнiх володимирських князiв на тронi одягненi в мантiї iз короною на головi (що свiдчить про королiвський титул), а також з мечем на конi.

Пiсля трагiчної смертi Юрiя II (вiн був отруєний), польський король Казимир захопив Володимир i почав тут будувати великий мурований замок, однак невдовзi змушений був вiдступити, залишаючи замок князю Любарту Гедiмiновичу недобудованим. З невiдомих причин Любарт нищить кам’яний замок. Після 1341 року, коли столиця під брязкіт мечів переходить до східного міста Луцька, Володимир стає центром удільного Волинського князівства.

saint_basil-s_church-_volodymyr

Василівська ротонда близько 1917 року

Як видно з документiв, мiсто Володимир в 13-14 ст. веде велику торгiвлю з Польщею, Чехiєю та Тевтонським орденом, але вiдсунення кордонiв i перенесення столицi князiвства спричиняє майже цiлковите припинення торгiвлi. Володимир, безустанно плюндрований татарськими загонами, стає поступово мiстом-руїною. В 1324 році місту було надано Магдебурзьке право. У складі Литви воно перебувало до Люблінської унії 1569 року, коли Польща і Литва об’єднались в одну державу. Після Люблінської унії місто перейшло до корони Польської. Володимир стає місцем перебування уніатських митрополитів. В 16 ст. було двi ревiзiї замку. Iз актiв ревiзiї 1545 року вiдомо, що Володимирський замок знищений пожежею. Король Казимир разом з дружиною вiдвiдав Володимир i велiв вiдбудувати замок, тодi ж вiн вiддав Володимирське староство князю Олександру Сангушковичу. З ревiзiї 1552 року дiзнаємося, що замок побудовано з дубового дерева стараннями городничого Солтана, i що вiн має п’ять веж. B’їздна чотирикутна, iншi круглі, королiвський палац, побудований з соснового дерева i покритий гонтою, є церква Iокима i Анни та дванадцять домiв. I ледве мiсто починає пiднiматися пiсля татарських нападiв 15 ст., як знову було пограбоване та спалене в 1657 р., пiд час шведської вiйни. З iлюстрацiї 1765 року вiдомо: замок, що стоїть посеред болiт, обнесений валами, i мiст через болото дерев’яний пошкоджений. Ворота дерев’янi, в два яруси. На першому – в’язниця для простих людей, на другому – для шляхтичiв. У мiстi дiють цехи: кушнiрський, пекарський, рiзницький, ковальський, шевцiв та кравцiв, налiчується сорок будинкiв. I з iлюстрацiї 1789 року – населення – 202 чол., дерев’яний замок розiбрано, мiщани скаржаться на вiдсутнiсть ратушi. Народ настiльки збiднiв, що вже не в змозi платити податки. Для пiдняття благоустрою мiста король Казимир II Ягемонович на початку 14 ст. дарує Володимиру магдебурське право, яке в 1509 роцi було пiдтверджено королем Сiгiзмундом I. В 1570 роцi король Сiгiзмунд Август знову пiдтвердив це право, установив цехи, забезпечив свободу промислiв i торгiвлi, заснував два рази в недiлю базари i три двотижневi ярмарки в рiк, а також дав право мати свою мiську печатку з зображенням< св. Георгiя Змiєборця на конi.

В 1774 роцi король Станiслав-Август пiдтвердив мiсту магдебурське право i збiльшив число ярмарок. В найтяжчi часи, в 1593 i 1652 роках вiдбувалися у Володимирi так званi саймишi Волинського воєводства, урядував мiський суд Київського воєводства, саймишi Київського воєводства. Саймишi проходили в Успенському соборi, побудованому ще за часiв Мстислава Iзясловича (1154-1162 рр.), або в домiнiканському костелi. У 1786 році у мiстi відкрито аптеку, взагалi, першу на Волинi. У місті діяла друкарня. В 1588 роцi князь Костянтин Острожський реформує давню школу при православнiй кафедрi, призначаючи двох вчителiв з слов’янської та грецької. На початку 17 ст. школа переходить пiд патронат єпископа Iпатiя Потiя. Його наступник реєструє її на зразок єзуїтських колегiй, пiзнiше ця школа переходить до Василiан. У вiсiмнадцятому столiттi школа у Володимирi називається колегiумом i має шiсть класiв. Колегіум отримує статус вищого навчального закладу. В ньому навчалось більше 400 учнів, а також освіту тут здобували Феофан Прокопович та Стубелевич.

1447315404088

Залізнодорожний вокзал близько 1915 року

У 1795 р. мiсто Володимир приєднано до Росiї, як повiтове мiсто новоутвореної Волинської губернiї i перейменовано у Володимир-Волинський. Школа (колегiум) переходить пiд управлiння Волинської учбової округи i, як усi школи, пiдлягає Фадею Чацькому, як п’ятикласна повiтова школа. Пiсля першого польського повстання 1831 року школа була закрита i лише в 1869 р. у Володимирi-Волинському знову було вiдкрито двокласну росiйську повiтову школу. В цей же рiк було вiдновлено Волинську єпархiю i призначено православного єпископа. В 1887 роцi в пам’ять 900-рiччя Хрещення Русi у Володимирi при св. Василiвськiй церквi було засноване Православне Свято-Володимирське Братство, одним iз основних завдань якого було збереження древнiх церковних пам’ятникiв, в т.ч. збереження Мстиславового храму вiд дальшого руйнування. В число завдань входило обладнання сховища древнiх лiтературних та iнших пам’яток i бiблiотеки з книг релiгiйно-мирського змiсту.

У 1892 роцi у Володимир-Волинському налiчується 8836 жителiв; 1199 будинкiв (з них 133 кам’янi); тютюнова фабрика та трубочний завод, на яких працювало 33 робiтники. Вулицi не брукованi, лише подекуди прокладенi дерев’янi тротуари у двi-три дошки. Чотири рази в рiк бувають ярмарки. Трохи оживила мiсто побудована у 1908 роцi залiзниця, яка сполучила Володимир з Ковелем, а тим самим з Варшавою та Києвом. Мiсто славилось своїм гончарним промислом, при мiському магiстратi до 70-х рокiв 19 столiття iснувала цехова управа гончарiв.

Hа початку першої свiтової вiйни майже все населення мiста було eвакуйоване на схiд. Залишилися лише пiдроздiли Бородинського полку. У 1915 р. Володимир-Волинський зайняли австрiйськi вiйська. Пiд час окупацiї мiстом командував вiйськовий посадник – українець Гнат Мартинець. У цей час при сприяннi Українських Сiчових Стрiльцiв, що перебували тут, створилися школи. У Володимирi українська школа нараховувала понад 300 дiтей. З 1921 по 1939 роки Волинь була у підпорядкуванні Польщі. У цей період місто носило назву “Владзімеж”.  Безкiнечнi вiйни у перiод княжої доби, першої i другої свiтових воєн, знищили не тiльки унiкальнi пам’ятники старовини, а i його населення. Статистичнi данi говорять, що мiсто у 1864 роцi нараховувало 5922 чол., Луцьк – 4970, Ковель- 3286. Через 50 рокiв населення Володимира-Волинського досягло 18 тис. чоловiк. Пiсля Першої Свiтової вiйни у 1921 роцi Володимир-Волинський мав 11623 чол., а за наступне десятилiття населення досягло тiєї кiлькостi, яку воно мало в часи лiтописної слави – 20 тис. чол. До Великої Вiтчизняної вiйни мiсто нараховувало 25 тис.чол., а пiсля – всього 7 тис.чол.

Вiд 1939 року i по сьогоднiшнiй час Володимир-Волинський є адмiнiстративним центром однойменного району, а з 1975 року- мiстом обласного пiдпорядкування. Нiколи не занепадала роль зручного географiчного pозташування мiста, i в рiзний час воно було як стратегiчним вiйськовим пунктом, так i значним торговельним центром.

 

index

Володимир-Волинський близько 1915 року

Пам'ятки архітектури

mykolayivska_tserkva

Миколаївська церква

В 1780 роцi у Володимирi-Волинському була побудована каплиця св. Iосафата Кунцевича на кошти унiатського єпископа Порфирiя Скарбки Важинського. Каплиця побудована на мiсцi, де стояв будинок батькiв Iосафата Кунцевича. У 1800 роцi каплицю передано православнiй церквi i освячено iменем св. Миколая. В 1910 р. церква виконувала функцiї цвинтарної каплицi, з 1914 до 1939 рокiв використовувалась, як парафiяльна. В архiтектурному планi – це типова одноповна безкупольна двокамерна церква, типова для архiтектури України та Польщi 17-18 столiть.

Костел Iоакiма та Анни (монастир капуцинiв)

Перший костел Iоакiма та Анни побудований у 1554 роцi з дерева на пожертвування княгинi Анни Збаразької в 1751р. Костел передано ордену капуцинiв. Кам’яний костел був побудований в 1752 роцi на мiсцi згорiлого дерев’яного. Кiлька разiв вiн горiв i знову вiдбудовувався. Так, наприклад, в 1853 роцi знову перебудовуються куполи веж костелу, сама будiвля була покрита бляхою i пофарбована. Костел Iоакiма i Анни побудований в стилi провiнцiйного пiзнього барокко (Вiленське барокко). Це тринефна базилiкальна двовежова споруда з двоярусним центральним i одноярусними бiчними нефами. У 14 столiттi на хорах були розмiщенi невеликий дев’ятиголосний орган, нинi втрачений. За легендою, в 1794 р. у монастирi капуцинiв були захованi державнi коштовностi Речi Посполитої.

kostel-ioakima-ta-anny-monastyr-kaputsyniv
hrystorizdvyanyj-sobor

Христорiздвяний собор (колишнiй костел єзуїтiв Серце Iсуса)

Костел побудований в межах старого (окольного) мiста. Його схiдний тильний фасад виходить до заболоченої мiсцевостi. В 1718 р. Ядвига з Санчкiв Загоровська фундує мiсiю єзуїтiв у мiстi, в якiй було двоє ченцiв. У 1755 р. слонiмський староста Гнат Садовський з дружиною фундує мiсiйний єзуїтський костел, будiвництво тривало 15 рокiв. У 1762 р. мiсiя отримала статус монастиря. В 1770 р. костел освячено пiд назвою “Серце Iсуса”. В 1773 р. буллою папи Климента IХ орден єзуїтiв був скасований, а всi заклади ордену на територiї Польщi i Росiї закритi. В 1782 р. Комiсiя Народної освiти передала право на костел ордену Василiан, а в 1840 р. внаслiдок переведення ордена у православ’я, монастир став православним (чоловiчим). З 1891 року храм був резиденцiєю православних єпископiв. В 1921 роцi монастир i церкву передають римо-католицькiй єпархiї. Пiд час вiйни (1941-1945 р.р.) костел було пошкоджено вибухом бомби, а пiсля вiйни взято пiд охорону, як пам’ятник архiтектури. З 1983 р. почато ремонтно-реставрацiйнi роботи, побудовано в стилi пiзнього бароко. Костел однонефний, фасад має хвилясту форму, центральна пладина його вигнута, вежi виступають, архiтектор Мiхал Радземiнський.

Собор Успiння Пресвятої Богоматерi

Побудований князем Мстиславом Iзясловичем в 1156-1160 роках. У цьому ж соборi вiн був i похований, про що свiдчить Iпатiвський лiтопис. При взяттi Володимира татаро-монголами в 1240 р. церква була “исполнена трупьями”, але як видно сильно не постраждала. Це єдина церква, яка збереглася з домонгольського часу на Волині. Храм служив усипальницею Волинських князiв та єпископiв. Тут похованi Василько Романович, його дружина Олена, його син Володимир Василькович. Успенський собор грав роль головного храму Волинi i в XIV i в XV столiттi. В 1491 р. його було пошкоджено та пограбовано пiд час нападу татар, та вже в 1494 роцi вiдновлено. Тодi ж був побудований i єпископський замочок. Серйознi пошкодження собору принесла боротьба двох претендентiв на Володимирську кафедру в 60-х роках XVI столiття, коли один з них штурмував епископський замочок з допомогою гармат. З 1596 р. Успенський собор перейшов до унiатiв. В 1683 роцi вiн сильно постраждав пiд час пожежi. В 1753 р. пiд час реставрацiї до собору прибудований новий захiдний фасад в стилi пiзнього ренесансу. В 1782 р. за розпорядженням єпископа Симеона Младського були прорубанi потаємнi сходи до епископської кафедри у масивному стовпищi, внаслiдок цього частина склепiнь впала. В 1795 р. собор вже використовують, як складське примiщення. В 1805 р. були невдалi спроби вiдновлення храму, але лише в 1885 р. почалася реальна дiяльнiсть по вiдновленню древнього храму. Була створена спецiальна комiсiя, руїни очистили вiд смiття i в 1896 роцi затверджено реставрацiйний проект Г.I.Котова. Для виконання проекту дозволено усунути пiзнiшi забудови храму i розпочати реставрацiйнi роботи. 17 вересня 1900 року собор освячено. Вiдбудованi єпископськi палати, дзвiниця. Побудований дерев’яний будинок для священника на подвiр’ї собору. Храм трьохповерховий, шестистовпного типу. Загальна довжина 34 м, ширина 20,6 м, висота близько 18,5 м. Стiни мають товщину близько 1,5 метра. Стiни храму складенi з цегли (4,5х22х35,2 см), так званi “плiнфи”. Деякi мають на поверхнi хвилястi полоси “розчеси”. Розчин вапняний, рожевий. Пiдлога встелена керамiчною плиткою прямокутної трикутної та ромбовидної форми, жовтого, зеленого, темно-коричневого i темно-синього кольорiв. При дослiдженнi було виявлено залишки фрескового розпису.

sobor-uspinnya-presvyatoyi-bogomateri
tserkva-sv-vasyliya

Церква св. Василiя (ротонда)

За мiсцевими переказами князь Володимир, повертаючись з походу проти бiлих хорватiв в 992 р., зупинився в м. Володимир-Волинському, i тут в подяку Богу за вдалий похiд, наказав кожному iз своєї дружини принести по однiй цеглинi i таким чином за один день спорудив храм, який в честь його християнського iменi був освячений в iм’я святого Василiя. Коли i ким побудована нинiшня церква, невiдомо. На шифернiй дошцi, вмонтованiй в стiну з пiвнiчної сторони уцiлiв слов’янський напис, настiльки незрозумiлий, що з нього можна розiбрати тiльки три слова ” Помози Боже… княж” i число “670г”, що вiдповiдає 1194 року. Ця дошка була втрачена в 1914 роцi, пiд час першої свiтової вiйни. Вперше в iсторичних документах про неї згадується в 1-й чвертi XVI столiття. В 1523 р. польський король Сигизмунд I видав Cангушко-Ковельську грамоту на право попечительства. З грамоти видно, що св. Василiвська церква занепала i потребує ремонту. Вiдомо, що священник св. Василiвської церкви Мартин за вiрнiсть православ’ю i небажання прийняти унiю був Iпатiєм Потiєм публiчно вiдлучений вiд церкви, а тодiшнi попечителi Загорiвськi навiть подали в суд на Iпатiя Потiя за побиття священника. Справа розглядалася два роки. Потiй був виправданий Люблiнським трибуналом (декрет вiд 30.05.1603 р.) В 1844 роцi казною були видiленi грошi на вiдновлення церкви. Тодi ж з захiдної сторони була прибудована невелика кам’яна дзвiнниця, а церква i погост обнесенi кам’яною стiною. З давнього майна церкви зберiгся образ Св. Богоматерi, що був перенесений з (мiсцевої) Введенської церкви, яка знаходилась поруч i згорiла в 1859 р.. Василiанський монах Iгнатiй Кульчицький в своїй книзi “Specimen Ecclesiae Ruthenicis” (виданa в Римi у 1734 р.) пише, що образ цей привезено з Грецiї, але коли та ким, невiдомо. Фундаменти церкви побудовані в вигляді восьмипелюсткової квітки, аналоги цієї архітектурної скульптури в Празькому граді. Бiльшi конхи (заокругленi виступи) чергуються з меншими, складається враження, що стiни хвилястi. До реконструкцiї та прибудови тамбура церква мала шоломоподiбну покрiвлю. Невеличку за розмiрами будiвлю прикрашають два портали, один з яких оздоблений бiлокам’яною рiзьбою. Археологiчнi знахiдки бiля церкви – цегла, фрагменти рожевого цементу, шматки каменя з орнаментом, вказують на те, що на мiсцi Василiвської церкви iснувала бiльш рання споруда, деякi її частки ймовiрно були використанi при побудовi iснуючої церкви. Пiдтверджують дану версiю археологiчнi вiдкриття. Поруч св. Василiвської церкви в 1955 роцi в скверику, за кiлька крокiв вiд ротонди, професором М.Каргером були викопанi руїни невiдомого храму.

Джерело: матеріали офіційного сайту Володимир-Волинської міської ради

 

Володимир-Волинський район

Володимир-Волинський район своєю площею охоплює 1038 тисяч квадратних кілометрів і розташований у західній частині Волинської області. По його території проходить державний кордон протяжністю 30 кілометрів та діє міжнародний пункт пропуску «Устилуг».

Район межує на заході з Польщею, на півночі – з Любомльським і Турійськими районами, на сході – з Локачинським, на півдні – з Іваничівським районами.

На теренах району 1 міська рада та 20 сільських, яким підпорядковуються 78 населених пунктів. Шістдесят років тому на теперішній території функціонувало три райони: Володимир-Волинський, Оваднівський та Устилузький. Але у 1958 році відбулося укрупнення за рахунок Оваднівського, Устилузького і частини Турійського районів. У 1964 році приєднались частина Локачинського та Іваничівського, а районним центром був Володимир-Волинський.

Проте наприкінці 70-х років місто набуло статусу  обласного значення.

У рамках адміністративно-територіальної реформи, що відбулася у 2015 року, на території району були створені дві об’єднані територіальні громади: Зимнівська та Устилузька.

До складу Зимнівської входять 4 населені пункти: с. Зимне, Льотниче, Бубнiв, Селець. Головою громади є В’ячеслав Католик. На її території проживає більше шести тисяч осіб, а площа становить 175 гектарів. Центром Зимнівсьокї сільської громади є село Зимне. 

Найвидатнішою пам’яткою архітектури є Святогорський Успенський Зимненський ставропігійний монастир, що належить до найстародавніших в Україні. Київський великий князь Володимир прийнявши у 988 році православне християнство в Греції і охрестивши свій народ, став будувати храми та училища. І на лівому березі річки Луги у передмісті заклав єпископство, яке було назване на його честь. Є припущення, що у 992-993 роки був закладений монастир.


Святиня прославилась чудесами від чудотворного образу і святим життям зимненських ченців. У монастирі проживали волинські святі – Стефан та Амфілохій, котрі були там єпископами. Відвідав храм преподобний Нестор-літописець, ігумен Ніофонт, єпископ Новгородський, наступник літопису преподобного Нестора. У XV столітті Федір Чорторийський збудував на місці печерної дерев’яної обителі мурований монастир-фортецю.

На унію з РКЦ монастир перейшов у 1682 році і 113 років аж до 1795 року не був православним. А перебував як парафіяльна церква, згодом як дочірній монастир від Корецького жіночого, передали православним. І вже у 1892 році до нього перевели черниць із Корецького монастиря. З того часу святині розпочала своє існування на правах жіночого, яке триває і досі.

Територія села також багата на археологічні пам`ятки. Так, в урочищі Зимненське городище досліджено два поселення доби міді (III тисячоліття до н. е.), де було виявлено численні залишки житлових споруд, знаряддя праці і предмети побуту. На цьому ж місці існувало поселення в добу заліза (IV—III століття до н. е.), а в VI—VIT століттях н. е.— ранньослов`янське городище з земляними і дерев`яними укріпленнями, яке пізніше було зруйноване кочовими племенами аварів.

До складу Устилузької територіальної громада, центром якої є місто Устилуг, входять 8 населених пунктів: села Стенжаричi, Микитичi, П’ятиднi, Лудин, Рогожани, Хотячiв, Зоря та місто Устилуг. 

Головою громади є - Віктор Поліщук. На її території проживає 7 625 осіб, площа становить 40,1 тис. гектарів

Перша згадка про Устилуг належить до 1150 року і пов’язана з ім’ям великого князя Київського Ізяслава Мстиславовича. Протягом 850 років існування міста відбулося чимало трагічних подій через його вигідне географічне положення і торгівельне значення, що стали приводом для зруйнування його ордою Батия, володінням феодалів, національно-визвольної війни проти панщини під проводом Богдана Хмельницького. А у 1941 році Устилуг перший прийняв бій з німецькими загарбниками.



Утім містечко славиться і своїми відомими жителями. Зокрема, всесвітньо відомим композитором Ігорем Стравінським, котрий проживав там і працював. Заслуженим діячем науки, членом–кореспондентом Академії медичних наук Оленою Хохол.



Сьогодні Устилуг – візитівка України, оскільки сполучає нашу державу з сусідньою Польщею.

 

 
23 серпня
Сьогодні
10:32 ВЕСІЛЛЯ НА РАЙОНІ Молодята Ірина та Микола: ми завжди будем заодно і станемо єдиним цілим... 457
Вчора
18:21 Ветеран УПА з Володимира відзначає своє 95-річчя 96
17:00 «Адреналін Сіті»: відкриють перший і єдиний центр пізнання та розвитку «Робологікум» 29
15:35 Володимир: в центрі міста, посеред площі, раптово померла літня жінка 1243
12:07 Екранізація «Чорного ворона», інтимні взаємини з Волинню, трощення людських доль, - про що йшлося на гутірках з Василем Шкляром 128
11:19 АНОНС Як відзначатимуть День Державного Прапора та День незалежності у місті та районі 106
10:44 Володимирчан у Facebook «атакує» вірус 271
09:56 У Володимирі пропонують не «маринувати» дітей на 1 вересня і якнайшвидше провести святкові лінійки 1172
21.08.2017
20:23 ФОТО,ВІДЕО З етно-шиком, українським драйвом та ексклюзивом - як відбувся показ сучасного етно-одягу на «КНЯЖОМУ» 724
19:38 ФОТО Володимир: в ДТП потрапила автівка, в якій були жінка та малолітня дитина 874
14:32 Володимир: для бажаючих знайти роботу відбувся міні-ярмарок вакансій 71
14:16 Володимирчанка Наталія Павловська виборола срібло на чемпіонаті України з боксу 131
12:54 ФОТО «КНЯЖИЙ» в об'єктиві володимирського фотографа Івана Дуди 1109
12:31 ФОТО,ВІДЕО Устилуг: чоловік напідпитку вчинив ДТП, залишив місце пригоди та ще й з правохоронцями встиг «почубитись» 950
11:13 101 Ледь не докурився: у Володимирі під час пожежі врятували людину 175
11:07 Пошкоджені радіатори, піддони, колеса, - на Луцькій кілька автівок стали «жертвами» горе-ремонтників 337
08:00 ФОТО,ВІДЕО Засилля лицарів, готів, княжних та княжичів, - як минув другий день фестивалю 423
20.08.2017
22:35 ВІДЕО Чи слід примушувати дітей ходити до храму, - у черговому випуску передачі «Запитай у архіпастиря» 223
12:05 ФОТО,ВІДЕО Кінець АТО, власний рівень справедливості, авто на польських «бляхах», - про що розповідав Парасюк на гутірках «КНЯЖОГО» 2010
11:09 ДЕНЬ№1 Які гурти «запалили» на музичній сцені фестивалю «КНЯЖИЙ» 459
10:36 Скільки «ложок» меду докинули володимирські лісівники у загальнодержавну бочку 127
19.08.2017
23:21 ФОТО,ВІДЕО Кінні кавалькади та лицарські бої, містечко майстрів та поселення готів - чим дивував у перший день «Княжий» 720
Loading...
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин