У Володимирі відбувся суд над 22-ма бійцями 51-ої ОМБр

Судове засідання у справі 22-ох бійців 51-ої ОМБр відбулося 6-го липня. Цього разу сторонам обвинувачення та захисту вдалося допитати свідка.

Нагадаємо, що на попередніх засіданнях допит свідків був запланований, проте його виконати не вдалося через відсутність зв’язку з приміщеннями Васильківського міськрайонного суду Київської області та Кіровоградського районного суду. Свідка Олександра Лемішева допитували у режимі відеоконференції більше двох годин, - пише БУГ.

За словами офіцера, війсьвослужбовця військової частини А1405 Олександра Лемішева, його група виконувала завдання із поставки боєприпасів. 15-го липня 2014-го року разом зі своєю групою він приєднавсяя до колони інших українських сил і близько вечора потрапив на терикон на території Луганської області, де і виконували бойове завдання бійці 51-ої бригади, які сьогодні знаходяться на лаві підсудних. Проте колона, з якою група доставки повинна була вирушати назад на пункт дислокації, поїхала раніше. Тому нічого не залишалося, як очікувати. На териконі пробули до 25-го липня. З кожним днем обстріли з ворожої артилерії були усе масштабнішими.

«25-го липня ми виїхали з терикону у напрямку дислокації 72-ої 79-ої бригади та потрапили у полон. Сепаратисти відвезли до прикордонної застави у місті Свердловськ. Через добу нас передали на територію Російської федерації. Хлопці з 51-ої залізли в останню машину нашої колони, приблизно 12 чоловік. Вони були без зброї. З собою для захисту ми мали АК-74 і 120 патронів. Сепаратистів, які нас зупинили було близько 15-ти. Вони були озброєні гранатометами,  автоматами та іншою зброєю», – відповів Олександр Лемішев на запитання захисників. 

Зі слів свідка, з запасів їжі у дні перебування на териконі у них були сухпайки, які розтягували. На початку харчувалися у польовій кухні, проте недовго. Кілька разів їздили набирати воду у автоцистерну, проте її пробило осколком і вона стала непридатною для зберігання води. Обстрілювали позиції українських військових кожного дня. У ніч на 25-те липня 2014- го року згоріло кілька машин.

Захисник Олена Яркіна запитала у свідка про те, чи правда що на териконі знаходилася і цивільна машина (джип).

«Так. На териконі було цивільне авто. Одного разу воно ледве не злетіло з терикона, казали хлопці. З моєї точки зору, таких авто не повинно було бути на тому місці.  Я не знаю кому воно належало. Там був водій, але, оскільки старшим на териконі був капітан Люлька, то він теж мав до цього відношення», – відповів свідок. 

Що робив цивільний транспорт на териконі? Відповідь на це запитання захисник попросила дати обвинуваченим.

«На мою думку тут нічого пояснювати. Авто більше використовувалося для власних потреб капітана Люльки. І на мою особисту думку, уночі було неодноразово порушено шумо- і світломаскування. Вмикалися фари і голосно грала музика. Ну він там був не сам… За статутними положеннями, уночі на фари авто повинні вдягатися спеціальні чохли, які направляють світло», – розповів один із обвинувачених бійців Ігор Головій.

Цього ж дня два бійці попросили закрити проти них справи і змушені були визнати себе винними у відмові від несення обов’язків військової служби за попередньою змовою групи осіб. Клопотання згідно зі статтею 48 Кримінального кодексу про закриття кримінальних справ подали Ігор Диня та Олександр Білинський. Обидва колишні бійці визнали себе винними у вчиненні інкримінованих дій по частині 2 ст. 28 та частині 2 ст. 409 КК України.

Захисник Ігоря Дині Сергій Гришко не погодився з клопотанням свого підзахисного. Захисник Василь Нагорний зауважив, що це вибір його підзахисного. Олександр Білинський пояснив, що  він через певні обставини не зможе їздити на суди.