(function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){ (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o), m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m) })(window,document,'script','https://www.google-analytics.com/analytics.js','ga'); ga('create', 'UA-96099324-1', 'auto'); ga('send', 'pageview');
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Фото ілюстративне
Фото ілюстративне

Як колись на Волині Трійцю святкували

08:33 27.05.2018
108

На Волині на Трійцю «водили Куста» - вибирали найвродливішу юнку, яку повністю вбирали у зелень. До того ж, у зелень так добре «маскували», щоб односельці її не пізнали.

Про це повідомляє Перший.

Нагадаємо, цьогоріч День Святої Трійці відзначають 27 травня.

«Починали цей обряд зазвичай на перший день Зелених свят — у неділю, – розповідає етнографиня з Луцька Алла Дмитренко. - У ньому брали участь лише дівчата та жінки. Вони вибирали з-поміж себе найвродливішу юнку, яку й називали «Кустом». Дівчині плели з лепехи (аїру) спідничку, підперізували її кольоровою крайкою та затикали за пояс квіти з листям. Голову «Куста» прикрашали віночками з квітів та листя клену.

Такий пишний одяг, що нагадує живий кущ, потрібен для того, аби односельці не пізнали дівчину. Всі інші учасники дійства одягались у святкове вбрання, а на голові також мали вінки з зелені».

Кожен куток вибирав свого «Куста», зазвичай селом ходило до десятка ватаг. Вони заходили в кожну хату і вітали односельців зі святом. Під порогом співали: «Ой, ми були у великому лісі, нарядили Куста з зеленого кльону, вийди, господарю, з нового покою, винеси Кусту хоч по золотому». Господарі виходили та підносили їм хліб-сіль та узвар.

Вони пригощали «кустянок» домашнім печивом та обдаровували грішми. Вважалося, чим більше ватаг відвідає хату, тим щедрішим буде врожай. Тому їх чекали з нетерпінням. А якщо з певних причин до якоїсь оселі не заходили, це вважалось неабиякою образою для господарів. Вважалося, «кого Куст минає, той щастя не має”. Виходячи з хати, жіночий гурт співав: «Куст з кустом, а жито з ростом, щоб вам родилося, і в коморі плодилося!»

Гурти «кустянок» по селу ходили так, аби не перетнутися з іншими. Інакше, за давньою традицією, вони навіть могли почубитися одні з одними і позривати вінки. Тому нерідко разом з «кустянками» ходили хлопці, аби охороняти їх. Закінчивши «водити Куста», гурт ішов на леваду або до річки, приспівуючи: «Ми водили Куста од хати до хати, щоб були всі люди щасливі й багаті». Після цього учасниці гурту знімали з «Куста» зелень і квітки, розривали їх і розкидали по полю — аби воно добре родило. Зібрані пироги, хліб, цукерки зносили в одну хату й пригощалися.

«Завдяки дослідженням білоруських та українських вчених можна чітко окреслити ареал кустового обряду, – провадить Алла Дмитренко. – Його територія охоплює Пінське Полісся республіки Білорусь, північ Зарічненського і Дубровицького району Рівненської області та Любешівського району Волині. Приміром, в селі Сварицевичі (Дубровицький район) «Куста» й досі водять на Зелені свята.

Що стосується нашої області, етнограф Олекса Ошуркевич свого часу зафіксував окремі факти побутування обряду в селах Сваловичі, Хоцунь, Дольск та Шлапань на Любешівщині. Окрім того, «Куста водили» і в кількох селах Старовижівського району».

До слова, в тих селах Волині, де «водили «Куста», Івана Купала не святкували і купальських забав тут не було.

Коментарі
20 червня
Сьогодні
Вчора
18.06.2018
17.06.2018
16.06.2018
15.06.2018
14.06.2018
13.06.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин