За що єгипетська волонтерка поставила «лайк» Володимиру-Волинському

Студенти та пенсіонери, топ-менеджери й інтерни, працівники великих корпорацій, музиканти та майстри татуажу з різних країн… Усі вони прилетіли в Україну, щоб працювати з нашими вчителями та дітьми у пришкільних мовних таборах «GoCamp».
 
Протягом літа у проекті візьме участь понад 600 волонтерів зі 140 країн, які за власний кошт прилетіли до України, аби іноземною мовою розповісти школярам, що таке лідерство, критичне мислення, громадянська позиція, толерантність. Із них троє «працевлаштувалися» у Володимир-Волинському районі, йдеться у матеріалі тижневика «Сім'я і дім».
 
Сальма Морган, яка приїхала з Єгипту, потрапила у гімназію імені Олександра Цинкаловського міста Володимира-Волинського. Дівчині 23 роки, вона вже здобула фах економіста. У Єгипті, в місті Каїр, вона проживає у багатодітній за нашими мірками родині: батьки виховують п’ятьох дітей. Мама Сальми – вчителька, тато – лікар.

Із Сальмою у нас спочатку відбулося заочне знайомство. Про неї захоплено повідала володимирчанка Наталія Митошоп – жінка, в якої живе волонтерка. Мовляв, юна єгиптяночка дуже вихована, скромна та безупину розповідає, як її зачарувала Україна.
 
Ближче познайомитися із кароокою красунею Сальмою вдалося на подвір’ї гімназії. Дівчина емоційно розповідала про перші враження від України і сипала обіцянками, що за будь-яких обставин ще раз приїде сюди.
 
– Сальмо, які відмінності ти вже встигла помітити між єгиптянами та українцями?
 
– У нас трохи інше ставлення до їжі: ми не споживаємо свинину, а тут майже все, що я бачила чи мені пропонували, з нею пов’язане. У нас не п‘ють алкоголю. Єгипетські сім’ї здебільшого багатодітні. Після сорока років жінки в нашій країні намагаються залишити роботу і повністю присвятити себе родині. Загалом роботою цікавляться жінки, які живуть у великих містах, а ті, хто мешкає на периферії, більше занурюються у домашні справи. Єгипетські жінки не надто оголюються на людях. Жінка покриває голову і носить довгий рукав. Чоловіки одягаються так само, як і українські. А ще помітила, що у вас споживають більш природну їжу, без усіляких домішок. У моїй країні багато шкіл, де розмовляють різними мовами, чимало англомовних.
 
– А чим відрізняється єгипетська молодь від української?

– У нас люди віком від 18 до 25 років зосереджені на тому, куди піти навчатись і як вибрати добре оплачувану роботу. Вони детально вивчають ринок праці, цікавляться, які професії і де саме користуються попитом. Що в пріоритеті у вашої молоді, я ще не встигла зрозуміти.

– А самі українці тебе здивували? Які маєш враження після знайомства?

– Тут люди гостинні і добродушні. Вони намагаються показати мені все, чим живе ваша країна, припрошують скуштувати національні страви. Дуже подобаються вишиванки. Я вже купила собі заготовку, бісер і планую самостійно вишити собі сорочку. Наталія, в якої зараз живу, пообіцяла провести кілька майстер-класів. Упевнена, що після цього у мене все вийде.
 
– Ти вже встигла трошки побачити, як живе сьогодні українська школа. Чи існують суттєві відмінності між нашою та вашою середньою освітою?

– У Єгипті навчаються 12 років. Опісля переважно всі продовжують навчання у коледжі чи університеті. Після закінчення школи слід скласти один важливий іспит, який охоплює майже усі навчальні предмети. Тільки після успішного екзамену можна надіятися, що станеш студентом вишу чи коледжу. У нас є й державні, і приватні вузи. Платиться і там, і там. Але у приватних відповідно більше. І знову ж таки, навчатися здебільшого йде молодь із великих міст, а з периферії – одразу на роботу.

– Що ти чула про Україну ще до приїзду сюди?
 
– Знала, що тут була революція. До речі, єгиптяни у свій час це також пережили. Я також чула, що у вашій країні – війна. Не приховую, що спершу неабияк хвилювалася, адже точно не знала, у який регіон потраплю. Але перші хвилини знайомства з вашою країною одразу заспокоїли. Такі щирі люди та така краса навколо, що підсвідомо починаєш розуміти: тут тобі зла ніхто не заподіє.
 
– Плануєш згодом ще приїхати в Україну?
 
– Обов’язково. Ця країна та її чудові люди не дадуть про себе забути надовго. Є багато міст та місцин, які хочу відвідати наступного разу. Нещодавно була у Львові. Дуже сподобалося це місто, обов’язково туди навідаюся ще раз. Також хочу побачити Київ, бо ми там були всього лише кілька годин.
 
– Про що українське можеш сказати: «лайк»?
 
– Вареники, сирники, млинці, суп і борщ, страви з картоплі… Жіночі імена - Мирослава, Наталія, Олена. І взагалі за всю історію знайомства з Україною сміливо можу поставити «лайк»!

Тетяна Палаєвська