(function(i,s,o,g,r,a,m){i['GoogleAnalyticsObject']=r;i[r]=i[r]||function(){ (i[r].q=i[r].q||[]).push(arguments)},i[r].l=1*new Date();a=s.createElement(o), m=s.getElementsByTagName(o)[0];a.async=1;a.src=g;m.parentNode.insertBefore(a,m) })(window,document,'script','https://www.google-analytics.com/analytics.js','ga'); ga('create', 'UA-96099324-1', 'auto'); ga('send', 'pageview');
Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

Коли Бог діток дає: як живе наймолодша багатодітна родина Володимирщини

15:10 26.01.2018
1222

У добротному домі гостей зустрічає галаслива дітвора. Малеча наввипередки хвалиться скрипкою, сопілкою, віолончеллю, фортепіано, на яких робить перші акорди. Найменшенькі туляться до мами й обіймають її, соромлячись чужих людей.

«Дітки – це велике щастя!» – усміхається Віра Мартинюк. У її очах водночас і радість, і втома. Цю незвичайну сім’ю з Володимира-Волинського знають на Волині, адже у Мартинюків підростають трійня та дві двійні! - розповідає Вісник.

Чоловік – з багатодітної родини

Вірі – 29 років, вона з Володимира-Волинського, Анатолію – 33, родом із села Карпилівка Сарненського району. Познайомилися у Рівненській духовній семінарії-академії, де обоє навчалися. Щоправда, дівчина була заочницею, тож більше листувалися есемесками, аніж бачилися.

– Як зустріла Толю, то одразу відчула, що він – мій суджений, – щиро зізнається Віра.

І Анатолій теж, коли її побачив, зрозумів: вона саме та жінка, з якою хотів би прожити увесь вік. Про своє кохання хлопець зізнався Вірі по телефону якраз у її 18-річчя. І вже через півроку вони відгуляли пишне весілля на 300 гостей! Адже родина чимала. Анатолій з багатодітної сім’ї, де виховувалося 11 братів та сестер. У Віриних батьків у Володимирі-Волинському й оселилася молода сім’я.

Трійня – подарунок дідусеві на іменини

Молодята дуже хотіли мати багато дітей, але у перший рік шлюбу Бог діток не давав, тож день і ніч молилися. І нарешті така довгождана вагітність. Віра не думала і не гадала, що виношує трійню! Після УЗД-обстеження радісною новиною приголомшила чоловіка. Анатолій неабияк здивувався. Звістка про трійню лише більше додала любові і щастя молодій сім’ї.

– Народжувала я у Володимирі, – розповідає Віра. – Скільки лікарів чергувало на пологах біля мене однієї! Навіть з відпусток медики повиходили. Казали, що трійня останній раз народжувалася у нашому місті тридцять років тому.

І от 4 червня 2008 року за допомогою кесарського розтину народилися Сашко, Роман та Естер (дівчинку назвали біблійним іменем). Тішилася такому поповненню уся родина, та найбільше – Вірин тато: трійня народилася саме в день його народження, тож такому подарунку був дуже вдячний.

І почалися безсонні ночі та щоденні клопоти. Уночі по черзі вставали то Віра, то Анатолій. І хоча чоловік вранці поспішав на роботу, в усьому допомагав молодій дружині. Адже було дуже важко: коли одне маля спить, друге в цей час плаче, третє хоче їсти. Тож годували усіх разом, щоб не збитися з графіка і мати хоч якусь годинку для сну.

Місяцями допомагали сестри

Не встигли відійти від безсонних ночей, як Віра завагітніла вдруге. І знову неабияк з чоловіком здивувалися, коли на УЗД сказали, що Віра носить двійню.

– Та це вже не було так страшно, – сміється жінка. – Глядіти трійнят, яким було всього два рочки, та маленьких Софію і Світлану допомагали чоловікові сестри. Вони приїжджали ніби на вахту: один місяць – одна, інший – друга.

Через чотири роки Віра знову пішла на УЗД. З чоловіком ще пожартували вдома, що може бути не одне маля. Тож і не здивувалися, коли почули: знову двійня. 2014-го народилися найменші, Марк і Мирослава.

«Є люди, які по одному родяться?» – цікавляться діти

Звідки такий феномен – Віра лише розводить руками. Каже, крім чоловікових сестричок-близнят, у його родині ще є близнята. Для Володимира-Волинського цей випадок теж унікальний. Тому мерія виділила незвичайній сім’ї при народженні трійні 100 тисяч гривень. Згодом надали молодіжний кредит, де міська влада погасила частину боргу. На ці гроші Мартинюки добудовують до батьківського будинку другий поверх, де діти змогли б жити по двох у кімнаті, бо зараз величенька сім’я тулиться у кількох кімнатах.

Усі дітки Мартинюків доглянуті, веселі, привітні, слухняні. У сім’ї п’ятеро школярів, тож непросто їх вирядити до школи, коли єдиним годувальником є тато.

– Щоранку у нас шум і гам, – сміється Віра. – Треба дівчаток заплести, усіх школяриків нагодувати, яких мій тато відвозить до школи. Менші лишаються вдома, але дуже скучають за старшими.

Усі діти різні, проте хлопців з трійні плутають у школі, тож просять не одягати їх однаково. Особливо дружні між собою найменші двійнята. Зібравши докупи багато ляльок, можуть годинами бавитися у велику сім’ю, де Марк – Толя, тобто тато, а Мирослава – мама, навіть голоси змінюють. А ще Віра, сміючись, розповідає, як діти допитуються: «Мамо, є люди, які по одному родяться?» Адже знають, хто з ким з’явився на світ, тому дивуються, що буває інакше. Старші вже допомагають у хатніх справах. Хлопці носять разом з дідусем дрова, щось майструють, дівчатка з мамою прибирають у хаті. Буває, й сваряться, не без того, але за кілька хвилин миряться. Влітку діти відпочивають у таборах при церкві, люблять бувати у зоопарку. Усією величенькою сім’єю їздять на озеро Світязь. «Ми ще мріємо про море!» – навперебій вигукують діти.

– Найважче – вчити уроки, – зізнається Віра. – Сідають за стіл по двох, інші у той час грають на інструментах. Бо всі п’ятеро школярів вчаться у музичній школі: на фортепіано, віолончелі, сопілці, скрипці. Уявляєте, яка музика звучить у хаті? – сміється щаслива жінка.

І жодного разу Віра не пошкодувала, що вже у 26 років стала мамою семи дітей. Каже, скільки Бог дав, стільки й мусить бути. Молоді батьки на щоденні клопоти та труднощі не скаржаться, хоча виростити одні за одним трійню та дві двійні, погодьтеся, праця геройська.

Олена ПАВЛЮК, Волинська область

Фото Руслани ТАТАРИН




Коментарі
23 квітня
Вчора
21.04.2018
20.04.2018
19.04.2018
18.04.2018
17.04.2018
16.04.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин