«Між сторінками» любові до Володимира-Волинського, або Чи любить місто своїх співців

З 31 серпня по 9 вересня  у чеському місті Бланско відбуватиметься  80-тий Всесвітній фестиваль некомерційного кіно UNICA, найстарший кінофестиваль планети. Фестиваль проходить щороку в одній з 35-ти країн-учасниць, під патронатом міжнародної спілки кіно при ЮНЕСКО.

Україну представлятимуть п’ять  короткометражних робіт, серед яких фільм володимир-волинської режисерки Світлани Федонюк «Начитали» (міжнародна назва  - «Між сторінок»). Короткометражку зняли на центральній площі Володимира-Волинського та у книгарні «Є». В   ролях – звичайні жителі міста.

Журналіст за фахом, а віднедавна ще й  магістр кінотелевиробництва Світлана Федонюк є депутатом Володимир-Волинської міськради, де очолює комісію з питань освіти та культури.

«Начитали» знято за підтримки  фонду Ігоря Палиці «Тільки разом». Це короткий фільм про кохання назавжди, яке Він і Вона зустріли в книгарні.  Подібна романтична історія може трапитись у будь-якому куточку на карті світу, де  люблять читати. Люди як книги, відкриваються один одному неначе сторінки» - каже Світлана Федонюк. У 2017 році  її короткометражка перемогла у номінації «Студентські роботи» національного відбору на UNICA (проводиться під час Міжнародного фестивалю «Кінокімерія» у Херсоні). Нагадаємо, до цього наша землячка здобула для України бронзову медаль на UNICA-2012, що проходив у м. Русе, Болгарія, а в 2013 році представляла молодих кінематографістів держави на  цьому ж кінофестивалі -   в австрійському   місті  Фібербрун.

«Серед моїх кіноробіт – вже дві короткометражки з видами  Володимира-Волинського: «Петля» з неперевершеним актором Волинського муздрамтеатру Ярославом Абрамюком  та «Начитали», де зіграли Аліна Жук з села Хмелівка, володимирчани Андрій Недбало та Ольга Аракчеєва. Нещодавно, йдучи площею Героїв, випадково побачила таку «картину»  -  маленький хлопчик смикав маму за руку, просив: «Мам, ну давай зайдемо у книжковий магазин, дізнаємось як там та красива тьотя поживає, глянемо, чи підросла її дитинка?». Тобто, той хлопчик повірив в історію, яку я, як сценарист і режисер, розповіла у фільмі «Начитали», повірив грі Аліни Жук. До речі, Аліна знімалась на п’ятому місяці вагітності, її донечка народилась  у той момент, коли нашому фільму вручали нагороду. А  у фінальному кадрі «Начитали» – фото новонародженої доньки Олі Аракчеєвої. Отака приємна життєва містика! І ще: до мене через Інтернет звернувся Іван Лучинець, юнак-візочник, з пропозицією… стати актором наступного фільму. Іван теж вірить, що як у «Начитали», одружиться з красивою дівчиною і народить дітей!», - ділиться емоціями Світлана, а на продовження теми розповідає про ще одну світлу  історію:

• Років вісім тому, коли придбала у Києві професійну відеокамеру, то за збігом обставин потрапила разом із апаратурою на аудієнцію до Патріарха Філарета. Перший, кого самостійно зняла, був саме Патріарх української церкви… і грузинські діти з постраждалого від російської армії міста Горі.  Попросила  благословення на творчість. «Хай буде тобі по вірі твоїй», - традиційно відповів Патріарх Філарет. І загадково посміхнувся. У 2011 році, мій перший  фільм «Ранок з Тіффані», знятий на цю ж камеру, отримав гран-прі на міжнародному кінофестивалі в Україні, потім - бронзову медаль на всесвітньому. Отака сила молитви і творчої думки. Кожну людську долю, кожен фільм  вже «знято» на Небесах, треба лише вміти його… прочитати.

Вітаємо  творчу команду Світлани  з новим  успіхом, і дякуємо їй за уміння показати нам прекрасне в навколишній, погодьтеся - не дуже яскравій буденності нашого міста. Залишається відкритим питання   фінансування участі  режисерки у кінофестивалі, адже  витрати включають: 220 Євро на акредитацію, вартість дороги, проживання й харчування протягом десяти днів. Загальна сума – понад 20 000 гривень.

Сподіваюсь, міська влада вчинить інакше, ніж з виробництвом  промо-ролика (ідея Світлани Федонюк, за фінансування якої з Громадського бюджету проголосували 166 володимир-волинців), а  нарешті  хоч чимось допоможе.

Деякі керівники  виконкому (та й  мер також) не раз публічно казали, звертаючись до громади: «Що ти зробив для міста?». У цьому конкретному випадку хочеться запитати їх самих: «А що ви, панове чиновники, за кілька десятиліть на посадах  зробили для того, щоб обдарована молодь, творчі особистості  не їхали з Володимира світ за очі? І свіжо покладена дешева  бруківка чи відремонтований «по блату» під’їзд вже не може бути вам виправданням. Це вже нікому не «влазить» у підсвідомість… Сучасні громадяни хочуть жити по-людськи, по європейськи, а не по-совєцьки, коли треба ходити до першого «секретаря» і випрошувати вирішення якихось питання.

У сусідній Польщі мій син Артем чесно виграв у  телепроекті «Х-Фактор», чесно отримав обіцяну організаторами солідну фінансову винагороду на реалізацію своїх творчих планів. У Володимирі-Волинському  моя колега Світлана Федонюк чесно виграла у Громадському бюджеті з ідеєю зйомок промо-ролика  і… отримала бюрократичний удар та відвертий саботаж з боку організаторів проекту.

Світлана мріяла зняти фільм з любов’ю до Володимира. Але… чи любить це місто своїх співців? Чи поважає воно людей, себе, чи має гідність? І хто дав право випадковим людям у чиновничих кріслах виконкому міськради (до того ж далеким від культури, хоч вони її і «курують») розпоряджатися 166 голосами громадян, які проголосували за промо-ролик авторства саме Світлани? Я особисто, моя родина і усі мої друзі також голосували. То хочу запитати: міська ВИКОНАВЧА влада за людей чи проти людей?  Ключове слово тут – ВИКОНАВЧА, тобто та, що виконує законне волевиявлення людей.

За що тоді любити місто, яке не відповідає тобі жодною взаємністю? За що і навіщо його оспівувати - за обрубки дерев, пощерблену брудну бруківку, обдерті будинки, брехливі обіцянки, спотворені євроремонтами архітектурні пам’ятки, відсутність пандусів ? Про що співати, про що писати  і що знімати? Звичайна собі провінція, яка не має морального права називатись «княжою»…

Звісно, батьківщину не обирають… Але обирають владу. Думаймо про це, робімо висновки, будьмо уважні, коли прийдемо на вибори.

 Ганна ФУРМАН, жителька міста, депутат райради,

мама переможця «Х-Фактор. Польща» Артема Фурмана