Дві недоречні назви на мапі Володимира

06 Липня 2022, 09:47
Хлібозавод у Володимирі розміщується у будівлях кінця ХІХ - початку ХХ століття, які комуністами відібрали у законних власників БЛОГ 2905
Хлібозавод у Володимирі розміщується у будівлях кінця ХІХ - початку ХХ століття, які комуністами відібрали у законних власників

У Володимирі є чудовий закуток міста, майже на околиці, на березі річки Риловиці. 

Чув народні назви – «за переїздом», «водокачка». Офіційно – вулиця Митіна. Про цього Митіна відомо вкрай мало – комуніст, розстріляний нацистами 7 листопада 1941 року, ніби директор школи. 

В ході дерусифікації назва вулиці має бути змінена.

Ситуація з вулицею є цікава, адже є громадська активність мешканців. Є пропозиція назвати вулицю Митіна на честь Наталі Поліщук. І також є звернення в жодному разі не називати вулицю її іменем.

Наталя Іванівна Поліщук – багатолітня директорка Володимир-Волинського хлібозаводу. З 1973 до 2015. 

42 роки на посаді. Від раннього Брєжнєва до Революції Гідності. Членкиня КПРС з 1972 і, напевно, до 1991 р. Орден Княгині Ольги. Почесна громадянка міста. Депутатка міської ради. 

З тих, про кого говорять – «міцний господарник» (здається, ми в Україні таких пробували при владі десятиліття тому). З «червоних директорів», що перетворювали державні підприємства на приватні (таких ми теж собі обирали у 1990-х). У володимирській пресі – суціль єлейні статті, від яких оскома у читачів.

Чи треба ще й вулиця на її честь? Може, кращою пам’яттю про Наталю Поліщук буде добре працюючий хлібозавод? Можна навіть з приставкою – «імені Наталі Поліщук» і відповідною торговою маркою.

Свого часу у Володимирі було чимало інших підприємств, які сплачували чималі податки, створювали робочі місця, надавали щедрі пожертви. Їх власники були зразковими містянами, депутатами міської ради, очільниками своїх громад. Однак, їх ми чомусь не розглядаємо для називання вулиць.

Наприклад, Костянтин Савицький, що задешево віддав свій старий садок під будівництво «білої лікарні». Чи Срул Шильман, чий млин став основою для створення консервного заводу. 

Чи Адам Ледуховський, власник конезаводу, що за власний кошт утримував школу та лікарню для мешканців Фалемич. Чи засновники і багаторічні власники друкарні у Володимирі батько і сини Вассери.

Імена для топоніміки мали би проходити тест – «а чи згадає хто це ім’я через 100 років?». Пропозиція імені нещодавно померлої людини для вулиці має «вилежатись». Недоцільно називати вулицю іменем людини, яка лише керувала заводом довгий час.

Інша вулиця – у селі Заріччя, що входить до Володимирської територіальної громади. Названа на честь Антона Стемковського, який у 1944 році, після приходу радянської влади був призначений головою сільради. 4 грудня того ж року його повісили. 

За радянською версією, це зробили бандерівці. Зараз нащадки убитого вважають, що це могли вчинити комуністи. Також існує підозра, що Антон Стемповський був членом КПЗУ, хоча належних історичних джерел для такого твердження наразі не віднайдено.

В радянський час з убитого голови сільради був зроблений страдницький образ «жертви українських буржуазних націоналістів», на його честь названа вулиця, на вулиці встановлено пам’ятний знак, а могила на Лодомирському кладовищі стала пам’яткою місцевого значення.

Антон Стемковський
Мемріальний знак на честь голови сільради Антона Стемповського, убитого у грудні 1944 року

Для назви вулиці насправді неважливо, чи був Антон Стемковський комуністом та хто його убив. Важливо, за що його вшановувати у топоніміці.

Вулиця була названа іменем Стемковського тільки тому, що його постать добре лягала в комуністичну пропаганду. За тих кілька місяців, що він очолював сільраду, то просто фізично не міг зробити нічого такого, за що варто було би вшановувати у назві вулиці. Після нього на чолі сільради були з десяток осіб. Жодного з них не вшановано у назві вулиці. Та й не варто.

Родина Антона Стемковського нічого не втратить від перейменування вулиці. А, навпаки, у спокої, без жодного політичного підтексту, без пошуків виправдань зможуть пом’янути свого предка.

На мапах кінця ХІХ - першої половини ХХ ст. обидві вулиці – Митіна, яку можуть перейменувати на честь Наталії Поліщук, та Стемковського, яку можуть не перейменувати взагалі, – існують. А, отже, вони мають історичні назви. Ці назви потрібно лише знайти.

Фрагмент мапи 1929 року. На місці теперішньої вулиці Митіна видно забудову
Фрагмент мапи 1929 року. На місці теперішньої вулиці Митіна видно забудову

Володимир, мапа 1939 року
А на мапі 1939 року район вулиці Митіна уже значно розбудований

Мапа, Володимир, 1939
На тій же мапі 1939 року дорога від Заріччя до Шистова, що пізніше стала вулицею Стемковського, також уже забудована

Коментар
Код блоку:
18/08/2022 Четвер
18.08.2022
17.08.2022