«З того часу садок перетворили на тюрму...» – володимирчанка написала в електронну книгу скарг України

Мешканка Володимира-Волинського написала скаргу до «Електронної книги скарг України».

Пані Інна в своєму листі скаржиться на садок в якому вона працювала та нові методи виховання, які запанували з приходом людини з міської ради.

Подаємо скаргу без змін та правок.

«Я багатодітна мама з міста Володимира-Волинського Волинської обл., педагог прошу вашої допомоги і розголосу моєї справи бо від цього залежить моє життя і життя моїх дітей. 3 роки тому у моєму ДНЗ змінився керівник-ним стала без відповідної освіти і досвіду роботи колишній працівник міськради, дуже хороша знайома міського голови пані Гузь Зоряна Олегівна.

З цього часу садок перетворили на тюрму – нам не можна спілкуватись більше 2 людей, не можна виходити з групи, навіть до методиста за найменшу провинність ми пишемо пояснюючі, без жодних розслідувань дають догани, завідувач придумала для дітей стілець покарань, заставляє нас тиснути на батьків на рахунок благодійних внесків (наприклад вступ – не менше 500 грн., зараз мають батьки зробити заливку групи за 15тисяч), процвітають доноси, завідувач дозволяє собі вирішувати давати чи ні соціальні відпустки, кричить, принижує і це все сходить їй з рук. Я спробувала не коритись цим гестапівським порядкам і за рік роботи заробила 2 догани. Я звернулась до суду щоб оскаржити догани (за нібито крадіжку 100 гр масла і півбатона...) але суд задовільнив мої вимоги частково.

Моя завідувач не зупинилась, звинуватила мене в крадіжчі грошей і з допомогою своїх друзів з міліції обшукала, брались відбитки (без жодних свідків), а коли я подала скаргу в прокуратуру прийшла відповідь, що зі мною ніхто нічого не робив. Усі ці репресії призвели до того, що я потрапила в лікарню з нервовим зривом. Та знущання продовжувались, так як звільнити багатодітну маму не так і просто завідувач звернулась з проханням до свого друга, головного лікаря місцевого ТМО щоб мене не допустили до медогляду, мотивуючи це листом-зверненням завідувача про вимогу провести мій психіатричний огляд. Я вже не кажу, що ніяких причин для цього огляду немає, що у мене наявні сертифікати, що це принижує мене як людину і нищить мою репутацію як педагога, не дивлячись ні на що я була згодна пройти обстеження на місці або незалежне, але мене силою випихають в обласну психіатричну клініку що знову ж таки наводить на думку про замовність цієї експертизи, щоб прибрати неугодних.

Ця пані відсторонила мене від роботи без збереження заробітної плати, сплюндрувала мою репутацію лише тому, що я не погоджувалась звільнитись бо на моє місце є своя людина (що і доказує час). Я спробувала оскаржити в суді незаконне відсторонення, але місцевий суд я програла, мені просто в очі сказали що вона добре «постаралась», що це розправа бо я спробувала відстояти свою честь і щоб я подавала апеляцію.

Лікарі психіатри під тиском сфабрикували мою картку, зробивши мене нібито психічно хворою людиною хоча в своєму житті я ніколи, ніяких проблем з психікою не мала, і тим більше не лікувалась. 9.06.2019 року я звернулась в місцевий соцбез за призначенням допомоги малозабезпеченим родинам, бо знаходжусь в край важкому матеріальному становищі – виховую малолітніх дітей, живу в старенькому будинку 32 кв.м не маю ні паїв, ні автомобіля, була комісія що зауважила вкрай скромні умови життя (всі кошти йдуть на погашення кредитів які брались на операції дітям – середній зробили 2операції по видаленні кісти з очка, а меншій видалили фіброму). Та мені відмовили, мотивуючи це тим що я не використала всіх можливостей для існування.

Коли я прийшла за поясненням мені просто в грубій формі при дитині відмовили, на мої прохання надати протокол засідання комісії не реагують, а поза робочий час вибачаються і пояснюють це все втручанням пані Гузь.

Безнаказанність, наглість цієї пані не має меж. Її друзі перестрівають, погрожують мені, оббріхують, місцеві адвокати відмовляють мені в допомозі мотивуючи це страхом перед мером. Поки ця пані їздить по курортам у мене немає чим годувати дітей! Я у страшенному відчаї. Я більше року борюсь сама з цією несправедливістю, борюсь за своє життя. Мене знають як волонтера, як співочу родину, як порядну сім’ю але чомусь ніхто не хоче навіть замислитись як з порядного педагога з 20 річним стажем за рік зробили злісного порушника і злодія. Прошу, благаю вас, допоможіть мені бо одна я вже втрачаю віру», – йдеться у скарзі.

Читайте також: «Не можу сама стати кращою – зроблю когось гіршим» – лист-відповідь людині, яка виховує дітей