Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Катерина Свищ з сином Сергієм
Катерина Свищ з сином Сергієм

«Хто забув – згадайте. Хто пам'ятає – пом'яніть»: Герою з Устилуга цьогоріч було б 29

15:51 04.11.2019
1128
У другий день листопада виповнилося б 29 років кадровому військовому, розвіднику, устилужанину Сергію Свищу, який загинув під час бою на Донеччині.
Про це у своєму дописі написала мама загиблого Героя Катерина Свищ.
«Хто забув – згадайте. Хто пам'ятає – пом'яніть. Сьогодні, 2 листопада, моєму єдиному коханому синочку виповнилося б 27 років....Якби не війна...» – йдеться у дописі-спогаді дворічної давності.
В одному з інтерв'ю Катерина розповіла, що у дитинстві її син мріяв стати машиністом потяга, цікавився подорожами. Коли подорослішав, то вона запропонувала йому обрати спеціальність військового і той погодився.
Перша спроба вступити у військове училище була невдалою. Після закінчення одинадцяти класів Устилузької школи хлопець вступив до Академії сухопутних військ України у Львові. Жінка розповідає, що навчання у вузі було нелегким, фізичні навантаження на першому курсі іноді настільки виснажували хлопця, що часом він хотів все кинути та повернутися до рідного міста. Матір про все це дізналася лише згодом. Каже, що якби знала про це раніше, можливо щось би й змінилося, можливо й син її був би живим.
Під час розподілу Сергієві запропонували військову частину, що дислокується у Новограді-Волинському Житомирської області. Так, молодий офіцер-розвідник прибув у 2 розвідувальну роту 54-го окремого розвідувального батальйону ЗСУ. Будучи у званні лейтенанта, йому доручили командувати військовим з’єднанням. Згодом Сергій забрав до себе дружину та сина.
«Мамо, я мушу боронити свою рідну землю…» – пояснив Сергій своїй матері.
25 січня 2015 року матері зателефонували і повідомили про загибель сина. Вона вирішила їхати до Новограда-Волинського. Там їй розповіли про бій під Санжарівкою Донецької області, де загинув Сергій.
Пізніше матір загиблого Героя дізналася, що він не мав бути в тому окопі, але один із його підлеглих, навідріз, під загрозою розстрілу, відмовився їхати на блокпост. Відчуваючи свою відповідальність перед військовослужбовцями, які займали відкриті позиції, Сергій на БМП разом із водієм вирушив на висоту, яку між собою називали «Валєра». Там зав´язався бій, у якому Сергій потрапив під танк. Після того бою вижила половина бійців, решта – загинули. Серед них і устилужанин Сергій Свищ.
Героя довго не могли витягнути з-під танка, бо сепаратисти ще кілька днів вели шквальний вогонь по позиціях українських формувань. І увесь цей час матір сподівалася, що її єдиний син живий. Коли ж тіло Сергія вдалося звільнити з-під танка, його ще довго возили по моргах Донецької області через відсутність документів. Адже у офіцерів-розвідників не повинно бути при собі документів.
Коли тіло загиблого офіцера доставили у Дніпропетровськ, один із військових зумів розблокувати його мобільний телефон, який був при ньому та зробити дзвінок на перший номер із телефонної книги. Так рідні дізналися про загибель Сергія. Якби запізнилися із упізнанням на день-два, Сергія поховали б як невідомого.
Читайте також: Прізвища загиблих у війні володимирчан потрапили до Книги пам'яті
Фото – зі сторінки Катерини Свищ
Загрузка...
Загрузка...
Коментарі
19 листопада
Сьогодні
Вчора
17.11.2019
16.11.2019
15.11.2019
14.11.2019
13.11.2019
Топ оголошення
  • Продам
  • Куплю
  • Здам
  • Обміняю
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин
sdsd