«Княжна Володимира 2017»: післясмак святкового дійства

10 Березня 2017, 10:00

10020

Відгриміли позивні «Княжни Володимира 2107», конкурсантки отримали перемогу - кожна в своїй номінації, а княжна – корону і звання.

Та чи отримали глядачі того, на що чекали? Хтозна, хтозна…

Підготовка до дійства тривала півтора місяці. Протягом цього часу дівчата вчилися дефілювати, танцювати, презентувати себе глядацькому загалу та членам журі. Незмінною помічницею конкурсанток, як зрештою і всі попередні роки, була викладач педагогічного коледжу Тамара Карпук.

Отож, 8 березня головним завданням усіх конкурсанток було представити себе на огляд журі та глядачів і гідно показати себе у цій елегантській боротьбі за корону Княжни.

Із цим завданням дівчата намагалися впоратися будь-що. Гарно показали себе у національному вбранні. Після цього виходу мала б відбутися відеопрезентація про кожну учасницю. Це б дало змогу і членам журі, і глядачам більше дізнатись про цьогорічних претенденток на корону. Але її не було. Причина – технічні несправності.

Сказати, що це величезний мінус – нічого не сказати, бо саме у відео (до речі, як вдалося дізнатися, кожній з учасниць воно обійшлося у 1000 гривень) дівчата розповідали більше про себе, про свої захоплення, вміння та досягнення. Так би мовити, презентували себе широкому загалу. Нічого з цього не вийшло. А хто відповідатиме за такий прокол? Чи, може, дівчатам гроші хтось поверне?

Отож, упродовж усього конкурсу жодна дівчина нічого про себе не повідала. Обмежились дефіле у різних сукнях та купальниках, спільним танцем.

Просто якесь німе кіно про володимирських красунь, яким не дали навіть рота розкрити і слово мовити. Отож, зовсім не зрозуміло, за якими критеріями журі відбирало переможниць у номінаціях?

Проте було чимало виступів місцевих співаків. Дехто в залі обурювався, що це схоже не на конкурс краси, а на концерт з елементами дефіле.

І взагалі, глядачі були якісь пасивні. А після перерви, під час якої обирали «Міс глядацьких симпатій», чимало й узагалі покинули зал.

Варто відмітити, що у холі будинку культури якраз відбувався ярмарок заїжджих ромів. І хоча їхній крам вдалося посунути у бік і елєгансько заширмити все це тюлями, він все ж там був зайвим.

Чесно кажучи, його там взагалі немає бути, як і в КМЦ. Це як-ніяк заклади культури. Одначе, того дня нею там і «не пахло», а навпаки – у повітрі витав «аромат» з вбиральні, з відчутною ноткою сала з часником. Напевно роми обідали...

Ще один момент, на який не можливо було не звернути увагу. При усій повазі до рідних загиблих, які знаходились у залі, пісня, присвячена вдовам, була зайвою на такому розважальному заході. Вони і так живуть із тим болем, який вже ніколи не відпустить їх. А на захід прийшли, щоб на якийсь час відволіктися. Напевно, не потрібно змішувати радість і сум в одному флаконі і тривожити зболені душі тих жінок. Патріотизм має мати межу. І він повинен бути, найперше, у кожного в серці.

Не дивлячись на усі ці «спотикачі» конкурсу, на які, сподіваємось, організатори звернуть увагу й у подальшому їх не повторять, були й приємні моменти. Зокрема, виступ луцького вокального квартету «Luciano». Це - така собі суміш італійського «Il Divo» та нашого «Явора». Сильні голоси, різні тембри, чарівна зовнішність чотирьох співаків…Глядачі отримали величезну насолоду від виступу цього колективу.

Враженнями ділились: Тетяна Палаєвська та Жанна Білоцька