Кількасот років тому у Володимирі була вулиця Городельська
Продовжуємо віртуальні мандрівки вулицями древнього міста Володимира-Волинського. Цього разу розповідь про походження назви вулиці Драгоманова.
Про історію вулиці Володимира розповідає Ольга Гуменна-Адамович.
Протяжність вулиці – 0, 920 км. ЇЇ стара назва – вулиця Городельська. Після встановлення радянської влади перейменована на вулицю Тельмана. Після здобуття Україною незалежності названа вулицею Драгоманова.
«Вулиця названа на честь Драгоманова Михайла Петровича (1841 – 1895) – українського публіциста, історика, літературознавця, громадського діяча, брата української письменниці Олени Пчілки, дядька знаменитої української поетеси Лесі Українки. До своєї еміграції очолював ліве крило Київської громади – міської організації української інтелігенції, яка займалася національно-культурною та громадсько-політичною діяльністю. У 1876 році емігрував до Швейцарії. Заснував у Женеві вільну українську друкарню, видавав журнал «Громада».
Упродовж існування радянської влади вулиця була названа на честь Ернста Тельмана (1886-1944 роки) – відомого діяча німецького і міжнародного комуністичного руху, голови Комуністичної партії Німеччини. В 1924-1933 роках – депутат рейхстагу. В 1933 році після приходу Гітлера заарештований гестапо й ув’язнений в Берлінську тюрму Моабіт. У серпні 1944 року вбитий гітлерівцями в концтаборі Бухенвальд», – йдеться у дописі.
Кількасот років тому вулиця Драгоманова мала назву Городельська. Оповідачка каже, що точно визначити етимологію цієї назви проблематично. Разом з тим на основі аналізу реальних історичних подій минулих століть можна зробити припущення щодо цієї назви.
«Відомо, що з 1392 по 1430 роки на княжому престолі правив двоюрідний брат литовських князів Свидригайла і Ягайла – Вітовт. Під час його правління становище православного руського населення, в тому числі й Волинського краю, було в цілому задовільним. Водночас слід зазначити (спираючись на відповідні історичні факти), що період правління характеризується нестабільною соціально-політичною ситуацією і відчутним зміцненням позицій Польщі. Князь Вітовт у своїх діях був непослідовним. Залежно від своїх цілей, ситуації та дій, не раз міняв віру, стаючи то язичником, то православним, то католиком. У 1410 році Вітовт розгромив під Грюнвальдом Ольштинського (тепер Варміно-Мазурського) воєводства війська рицарів Тевтонського ордену хрестоносців, серйозно підірвавши його могутність. Проте ця перемога виснажила Литовську державу і суттєво порушила існуючу рівновагу між Литвою та Польщею на користь останньої. Поляки такою ситуацією скористалися і зразу ж після Грюнвальдської битви постаралися залучити на свій бік вищий клас Литовської держави. Аби ще більше зміцнити польські позиції у Литві, поляки зініціювали підписання у жовтні 1413 року в селі Городло, що на Західному Бузі, так званого «городельського акту», возз’єднання Литви з Польщею або «Городельської унії» – це договір, який князь литовський Вітовт уклав з польським королем Ягайлом. Відповідно до цього документу Вітовт визнавав верховну владу короля Польщі Ягайла.
Тому, не виключена можливість, що представники польської шляхти або представники литовських бояр-католиків, які жили у місті, могли на відзначення цієї події запропонувати надання одній з вулиць міста Володимира назви Городельської», – йдеться у дописі.
Читайте також: Володимирські міщани, які писали історію рідного міста
-
Сьогодні
-
Завтра
-
Незабаром