Кібербулінг і булінг: у Володимирі говорили про те, як їх розпізнати та не допустити

Тетяна Палаєвська

Автор(ка)

30 Травня 2024, 18:15

585

Студентки коледжу та журналістка Район.in.ua

У Володимирському фаховому педагогічному коледжі ім.А.Ю.Кримського під час заняття гуртка з медіаграмотності Район.Діти дізнавалися про булінг та кібербулінг, у чому їх відмінність та як цьому протистояти.

Заняття 30 травня зі студентами 2-Р курсу провела редакторка Район.Володимир Тетяна Палаєвська.

На початку заняття студенти колективно дали визначення, що таке «булінг» та «кібербулінг», обговорили, в чому різниця між цими поняттями. Діти також навели кілька прикладів з власного досвіду, коли доводилось бути об’єктом цькування, або ж свідком того, як це відбувалося стосовно сторонніх осіб.

Викладачка гуртка «Район.Діти» розповіла про типові ознаки кібербулінгу та булінгу, назвала найпоширеніші види кібербулінгу та навела приклади цькування як офлайн, так і в кіберпросторі.

Учасники заняття згодом розділилися на три команди і зіграли гру. Кожна команда вибрала свою роль у цій грі – «Людина, яка переживає булінг», «Свідок», «Користувач». Завдання команд – розписати, що потрібно, а що не потрібно робити, будучи в одній з цих ролей. Коли час виходив, команди обмінювалися листочками та доповнювали написане іншою командою. Далі діти презентували свої відповіді, обговорювали і доповнювали їх.

Учасники гуртка писали, що перш за все, важливо зберегти всі докази кібербулінгу, такі як електронні повідомлення, пости в соціальних мережах або інші форми цифрового насильства. Говорили й про те, що дитині, яка зазнала цькування, обов’язково слід звернутися до батьків, вчителів або дорослих осіб, яким вона довіряє, і повідомити про ситуацію. Були також висновки, що для захисту себе від подальших нападів кібербулінгу, дитина може заблокувати або видалити особу, яка створює проблеми в Інтернеті.

Діти також зазначили, що свідок кібербулінгу повинен підтримати жертву та надати допомогу, що позиція «страуса» у такій ситуації просто недопустима.

«Важливо не мовчати, а звернутися до того, хто постраждав, висловити свою підтримку та запропонувати допомогу. Свідок такж може допомогти зібрати докази кібербулінгу або сповістити дорослих. Свідки не повинні підтримувати або поширювати кібербулінг, а діяти відповідально та допомагати зупиняти насильство в Інтернеті», – зазначали у своїх відповідях учасники гуртка.

Студенти також проаналізували, що не може робити користувач інтернету. У мережі не може ображати людину навіть жартома, має поважати інших, питати дозволу, якщо розміщує фото та відеоматеріал, на якому присутня інша людина.

Учасники всіх трьох команд були одностайні в одному: найважливіше, щоб дитина розуміла, що вона не самотня і має право на захист. Підтримка дорослих та вчасна реакція на кібербулінг/булінг є ключем до подолання багатьох негативних ситуацій.

Викладачка проєкту наголосила, що всі, хто зазнав кубербулінгу та булінгу можуть звернутися у поліцію або кіберполіцію для отримання юридичної допомоги.

На завершення заняття журналістка розповіла, куди можна звертатися у разі, якщо вас почнуть булити:

Національна гаряча лінія для дітей та молоді 0 800 500 225 (з мобільного або стаціонарного телефону) або 116 111 (з мобільного) (повідомлення анонімні);
Як поскаржитись на щось. Facebook;
Зловживання та спам. Instagram;
Національна поліція 102;
Кіберполіція. Система електронних звернень;
Чат-бот «КіберПес» у Viber