«Людина не може просто забути війну»: як у Володимирі молодь і ветерани вчилися довіряти одне одному
1485 
У колі стоїть зо три десятки людей – дорослі та діти, чоловіки та жінки. Дивляться на тренерок, двох Євгеній, і намагаються подихати та показати пальцями, що уміють стригти.
«Зайчик ховає вушка, а ножиці стрижуть», – каже одна з тренерок.
«Дихаємо на чотири та затримуємо дихання», – продовжує інша.
По небу ніби розкидали вату. Вітряно. Тріпочуть стяги громадських організацій «СТАН», «Бугурт Січі», «Ветеран хабу» і «Підтримки Героїв». Вдалині лунає стрільба.
Так, на давньому городищі у Володимирі, всі ці люди зібралися на шестиденний ретрит. Але війна віддаленим звуком навчань вривається у розслаблену буденність тилового міста. Нагадує. Вона завжди про себе нагадує.
«Наш простір – це не про стіни. Це про людей»
На цілий тиждень, з 20 по 25 липня, давні Вали Городища перетворилися на місце, де звучали розмови про підтримку, взаєморозуміння та психологічне відновлення.
Ретрит «Нитка» об'єднав молодь, ветеранів, їхні родини, внутрішньо переміщених осіб та осіб з інвалідністю.
Участь у заході була безплатною, але за умови попередньої реєстрації. Щодня учасники стріляли з лука, спостерігали або брали участь у боях, вивчали середньовічні ремесла, відвідували майстер-класи, слухали лекції психологів, займалися нейрогімнастикою та тілесно орієнтованою терапією, а ввечері збиралися біля багаття.
Ретрит організували громадська організація «СТАН» спільно з ветеранською організацією «Бугурт Січ» за підтримки IM Swedish Development Partner, Stiftelsen Fryshuset та Шведського агентства з міжнародного розвитку (Sida).
«СТАН» заснували в Луганську після початку російської агресії у 2014 році, а згодом релокували до Івано-Франківська. Члени організації працюють з молоддю, підтримують громадські ініціативи, розвивають інклюзивне середовище, навчають молодих людей реалізовувати власні проєкти та сприяють міжнародним молодіжним обмінам.
У Володимирі вони з 2023 року розвивають молодіжний простір, де проводять тренінги, лекції, воркшопи й реалізують програму «Молоді амбасадори та амбасадорки розмаїття», у межах якої молодь отримує знання з таких тем, як деколонізація, інклюзія і безбарʼєрність, феміністична оптика і гендерна рівність, а також права людини.
Наприклад, минулого року в межах проєкту 12 молодих людей побували в Берліні. Цьогоріч вісім студенток Володимирського педагогічного фахового коледжу поїхали до Франції, а ще чотири – до польського Кшижова, де вивчали, як поєднувати інклюзію та музику в роботі з людьми.
«Ми приймаємо усіх людей, намагаємось їх підсилити, підкреслити їхні сильні сторони та показати молоді, що насправді зміни в їхніх руках. Наш простір – це не про стіни. Це про людей. Молодь приходить не тому, що їй подобається приміщення, а тому, що тут вона почувається у безпеці й знає, що її приймуть такою, якою вона є», – каже Анастасія Пасальська, проєктної менеджерки ГО «СТАН».
Як середньовічний бій допомагає пережити сучасну війну
За словами Анастасії, ідея формату заходу народилася після успішного ретриту, проведеного торік в Івано-Франківській області.
«Нам стало очевидно, наскільки природно молодь і ветерани знаходять спільну мову, коли разом навчаються, працюють, готують їжу чи навіть просто сидять біля вогнища», – зазначила Анастасія.
Саме тому цьогоріч вирішили провести такий захід у Володимирі, тим більше, що був запит від ветеранів міста.
Особливу роль у ретриті відіграла історична локація. Давні Вали Городища, що пам'ятають княжу добу, створили середньовічну атмосферу, яка дуже мечиться з тим, що робить «Бугур Січ».
Ця ветеранська громадська організація, яка допомагає військовим повернутися до цивільного життя. Основний напрямок діяльності – історичний середньовічний бій (бугурт), стрільба з традиційного лука, реконструкція та фізичне й психологічне відновлення ветеранів.
За словами членкині правління Ольги Симоненко, партнерство зі «СТАНом» виникло природно:
«У нас спільні цінності. Ми працюємо з ветеранами, вони – з молоддю. А що може бути кращим, ніж допомогти їм зрозуміти одне одного?»
Голова правління організаціїОлена Кречет пояснює, що справа не лише в мечах чи обладунках, а в тому, як працює людський організм.
«Якщо глибше подивитися не лише на бугурт, а й на будь-який рух, то він допомагає прожити стрес. Коли людина переживає небезпеку, організм автоматично запускає механізм «бий або біжи». Виділяються адреналін і кортизол, щоб м'язи могли або боротися, або втекти. Це природний механізм, який формувався тисячоліттями», – каже Кречет.
Експертка наголошує, що в мирному житті люди часто навіть не помічають, скільки разів за день переживають стрес. Під час повітряної тривоги чи після тривожних новин мозок ніби звикає до небезпеки.
«Але тіло не звикає. Воно готується або тікати, або битися. А ми не робимо ні того, ні іншого. Стрес накопичується. Саме тому фізична активність допомагає завершити цей природний цикл. Що таке бугурт? Це буквально «бий або біжи». Ти біжиш, б'єшся, працюють усі групи м'язів. Тіло нарешті реалізовує той механізм, який був запущений під час стресу. Це одна з причин, чому після тренувань люди часто вперше за довгий час нормально сплять або хочуть поїсти», – зазначає голова правління.
За словами Кречет, сучасна війна зовсім не схожа на ті бої, до яких еволюційно пристосована людина. Сучасні військові можуть годинами сидіти в бліндажі під артилерійськими обстрілами чи атаками дронів.
Організм перебуває у постійному стані готовності, але не може завершити реакцію на небезпеку. Саме тому виникає сильне нервове виснаження. Через це багато військових після повернення додому стикаються з порушеннями сну, пам'яті, концентрації, втратою сил або бажання щось робити.
А під час фізичних навантажень м'язи виробляють спеціальні білки, які стимулюють відновлення нервової системи. Саме тому рух є важливою частиною реабілітації не лише ветеранів, а й будь-якої людини, яка живе в умовах тривалого стресу.
Однак у «Бугурт Січі» наголошують, що справа не лише у фізичному навантаженні. Бугурт – це командний бій. Як і на фронті, тут людина покладається на тих, хто поруч. Потрібно довіряти, координувати свої дії, підтримувати інших. Саме тому цей вид спорту допомагає не лише зміцнити тіло, а й поступово повернути відчуття взаємної підтримки.
«Людина не може просто забути війну. Може витіснити цей досвід. Та він усе одно проявляється агресією, депресією, тривогою чи втратою сенсу у житті. Наше завдання – допомогти цей досвід прожити, прийняти й інтегрувати у мирне життя», – каже Олена.
Саме тому у «Бугурті» називають свій підхід «шляхом мирного воїна». Його суть – не перекреслити військовий досвід, а зробити його частиною особистої історії людини, яка вже сьогодні може бути наставником для молоді, підтримкою для побратимів і повноцінним учасником життя своєї громади.
В організаціях планують проводити у Володимирі такі ретрити щороку, адже побачили, що запит на нього є і головне – учасники здобули чимало практичних навичок, не говорячи про прекрасно проведений час.
Читайте також:
- Моршин
Ветеранський простір Моршинської громади організував день відпочинку для захисників, ветеранів та їхніх родин
- Луцьк
«Мама і підліток на одній хвилі»: у Боратинській громаді провели терапевтичний ретрит для родин
- Моршин
Риболовля, спілкування та підтримка: у Моршинській громаді відбувся ретрит для ветеранів
- Моршин
Для ветеранів та родин полеглих захисників Моршинської громади провели ретрит на Стрийщині