Режисерка Світлана Федонюк: «Настав час українського кіно про Володимир»

01 Листопада 2017, 09:37
330819

Журналіст, сценарист, режисер короткометражних фільмів про Волинь, володарка бронзової медалі Всесвітнього конкурсу некомерційного кіно UNICA-2012 Світлана Федонюк, планує зняти яскравий, емоційний промо-ролик про Володимир-Волинський.

 Для цього Світлані потрібно здобути перемогу у конкурсі Громадських проектів, що триватиме до 6 листопада 2017 року.

«Зараз мій малий проект, завдяки активній підтримці друзів, знайомих, небайдужих до мистецтва громадян, вийшов на друге місце в електронному рейтингу на сайті міської ради. Але попереду ще кілька найзапекліших  днів змагань. Тому знову  звертаюсь до усіх людей у Володимирі-Волинському, які мене знають: прошу вас допомогти  протриматись на лідируючих позиціях рейтингу до 06 листопада. Свіжими силами підтримати  мою творчу ідею, мій малий проект «Промо-ролик про місто Володимир-Волинський» https://volodymyr.pb.org.ua/projects/show/25, голосуючи  через сайт міськради чи заповнивши анкету у Центрі надання адміністративних послуг», - закликає Світлана Федонюк і пропонує переглянути її багаторічний творчий кіно доробок, прочитати новелу, присвячену бабусі Оксані із села Полапи на Любомльщині. Тій рідній жінці, котра у 2011 році знялась у першому, доленосному  для Світлани фільмі «Ранок з Тіффані», а днями пішла у Засвіти.

Новела

ОСТАННІЙ  РАНОК  З  ТІФФАНІ

Дорога бігла через ліс. Осінь  парувала вранішнім туманом. Я їхала у  село, де народилась, скуштувала перших років життя  зі смаком материнського молока,  дикого меду,  суниць  і бабусиного лункого сміху.

Бабуня Оксеня сміялась майже завжди, усюди і над усіма. Над живими й мертвими. І хоч одяг  любила  яскравий,  її світ, напевно, був чорно-білий, бо люди  там поділялись лише на «фігур» і «дурнів». За це  півсела  носило Голубиху на руках, четвертина – ненавиділа, а ще четвертина –  заздрила чи нерозуміла. Але знали усі,  боялись бути осміяними. 

Бабуня і я, мала Голубиха,  воліли спілкуватись з першою половиною. Інколи ходили  за свіжими новинами в інші, а заодно – щоб якусь Маньку, Параску, Мартоху, Гальку, Петра чи Димитьора   відбілити чи очорнити. В залежності від поведінки щодо бабуні, як сказали б нинішні політтехнологи -  управляючої інформаційними потоками.

У своїй частині сільської громади ми сяяли як дві артистки на сцені: одна вправно жонглювала  плітками, а інша -  концертиками. Нас тут  чекали й добре частували, бабуню – наїдками та чаркою, мене - «праніками» й цукерками.

Материця, саме так бабуня називала мою матір, тобто свою невістку, не дуже вітала такі походеньки по хатах, сердилась, забороняла малій дитині прощатись з небіжчиками, бути присутньою під час омовіння. «Була людина молодою, файною, всі лізли цілуватись, а як  здрахліла й вмерла, то що? Любити, востаннє пригорнути таку вже не треба?», - гримала на матір свекруха.

Мама хотіла виховати з мене тиху й розумну  дівчинку з мереживним комірцем, таку, як сама.  Але через свою фельдшерську цілодобову варту не завжди  встигала. Дідуньо цілими днями рятував  худобу  по дворах, а потім ще й за столом, коли  бичка чи кабанчика  таки дорізали. Батька ніколи не було вдома, «командировки», «заготовки», «циліна»,  друзі. Руку на моєму дитячому пульсі здебільшого тримала бабуня Оксеня, у перерві між доїнням колгоспних і власних корів. Одним словом, росла  дитина сама по собі, як  квітка в полі, як лісова ягідка чи зеленичка  у піску. От тільки бабині гени перли як струм по дротах. Досі сміюсь на півміста, не завжди можу стриматись від чорно-білих коментарів у бік ворогів, інколи й друзів.

Моє  дитинство  було    поліським серіалом, тому  свій перший фільм я зняла саме з тією актрисою, котру знала  з першого подиху. У короткометражці «Ранок з Тіффані» бабуня грала саму себе. А Тіффані – то її  кішка, названа так на честь знаменитої стрічки  з Одрі Хепберн. Мій фільм переміг у національному конкурсі, здобув бронзу на всесвітньому кінофестивалі у Болгарії.  Про Оксеню і її кішку дізналась уся Волинь, а село випило бідон могоричу.

Бабуня  бачилась собі у дзеркалі саме такою  розкішно красивою як героїня Одрі Хепберн.   Стоячи у подертих кішкою рейтузах,  з порепаними важкою працею п’ятами, вона старанно підмальовувала сірничком губи, видобуваючи ним  залишки  ще радянської червоної помади.  В люди, на косовицю чи на город завжди носила нитку штучних перлів. Інколи мастила обличчя кремом. Проста поліська жінка  з усіх сил тяглась до прекрасного з телеекрану, одночасно граючи роль селянки.

Минали роки й десятиліття,  бабуня посивіла, постаріла, взяла у руки палицю, а от характером не змінилась, так само любила посиденьки, нові «убьори», лунко сміялась.  Без неї в околиці не обходились ні хрестини, ні мерлини. Зуби мала  як у голлівудських зірок, тільки  у тисячі разів  дешевші.

Років десять тому бабуня назбирала грошей і замовила собі дорогий надгробок. Роботу контролювала особисто, хотіла впевнитись, що виглядатиме пристойно. Коли майстри таки догодили, то водила у клуню екскурсії. Під захоплене «Ох!» односільчан,  рвучко скидала  рядно з гранітного постаменту самій собі. Це був лише один з її авторських атракціонів. Залицяння до молодого «батюшки» після дідової смерті заслуговує роману. «Гарний як Бог!» , - не раз замріяно зітхала бабуня.

На похороні я вперше побачила того живого бога. Був справді красивим, доглянутим  дядечкою-священиком. І хитрим  як дідько поводирем закоханої у себе пастви.

Бог у рясі  торкнувся краю  труни, мовив: «Прощавай і прощай, подружко Ксеніє».

Крізь туман визирнуло сонечко. Бабуня лежала як нова порцелянова лялька в подарунковій коробці. Велика маленька жінка, крізь яку до мене прийшло життя і кіно. Це був її останній ранок. І мій перший день без неї.

 

Перевага малих проектів (тобто з бюджетом до 100 тисяч гривень) у тому, що тут переможуть 4-5 ініціативи на загальну суму 350 тисяч гривень. На відміну від великих проектів, де фінансування здобуде лише два на загальну суму 750 тисяч. Загальна сума бюджету участі у Володимирі-Волинському – 1 мільйон 100 тисяч гривень.

«Перемога у народному голосуванні, тобто фінансування проекту, мені потрібні для того, щоб знання, здобуті в магістратурі Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. Карпенка-Карого,застосувати задля  розвитку культури і туризму в нашому з вами рідному місті, розповівши про нього усьому світові  за допомогою кіномистецтва та Інтернет. Це буде емоційне, духовне послання сьогодення до майбутніх поколінь. Лавочки і дитячі майданчики за кілька років зігниють,знищаться, а кіно залишиться на десятиліття. Маємо приклад: попередня подібна аудіовізуальна презентація міста створена у 1988 році кінофахівцями з Києва. Минуло 30 років. Фільм наче вчора знято! От тільки дітки в кадрі сьогодні вже стали бабусями і дідусями, і країна наша має назву не СРСР, а Україна. І кіно про наш Володимир-Волинський має бути українським, по духу і по суті», - переконана Світлана Федонюк.

 

Коментарі
02 Листопада 2017, 16:44
Правильно кажуть, що, якщо людина талановита, то талант у неї багатогранний. Однак вона повинна ще зуміти розвинути в собі всі ці дарування, відшліфувати свої здібності і правильно скористатися ними з користю для себе і для людей, але вдається це далеко не всім і вже у всякому разі не відразу.<br/>Алі Апшерон<br/> Пишаюся ученицею й землячкою.
02 Листопада 2017, 17:23
Пані Тетяно, дякую Вам за теплі слова, що линуть від Вашої душі, з рідних Полап, з глибини нашого спільного коріння. Сподіваюсь, мій фільм стане милим спогадом про бабуню і про наше з Вами гніздечко)))))))) таке маленьке на карті світу, але таке велике своїми великими маленькими людьми.
02 Листопада 2017, 22:12
Переглянула фільм і поринула спогадами в дитинство, до своєї бабуні , на хутір в Машів... звіди родом твоя мама. Дуже хочеться , щоби і внучки згадували мене з такою любов'ю, як ти свою , Світланка. Дуже рада була тебе побачити, а то ти пипала з мого поля зору. Красуня, талантище!!! Успіхів тобі ,натхнення і кохання!!!
03 Листопада 2017, 03:22
Дякую, Світлано. Як приємно почути гарні слова від земляків!<br/>Моя машівська Бабуня Маруся часто приходить у снах, казала - хата в Машеві мала мені дістатись, але дядько вирішив інакше... Продали. Шкода. Та вони її діти, їм, спадкоємцям по першій лінії, дано право вирішувати, а не нам, онукам... <br/>Машів - то теж магічне село, я це точно знаю))))))))
04 Листопада 2017, 01:33
З великим задоволенням знову переглянув «Сніданок з Тіффані» Маленький шедевр! Де наступний? Промо про Володимир-Волинський- то добре, АЛЕ….
04 Листопада 2017, 10:06
Молодець Світланко !Що ти талант ,я знала давно.Продовжуй натхненно працювати і піднімайся до вершин!Нехай бог тобі допомагає,хай щастить тобі в усьому!
04 Листопада 2017, 14:43
Ого! Світлана Плисюк з нашої першої молодості))))))! Зараз у нас триває дгуга, чи не так? А Україна наша, як каже у фільмі моя Бабуня, ще така юна-юнісінька, їй ще й тридцять не виповнилось... Вітання Бельгії, чекаю на каву на батьківщині. Свєта, вікна твоєї квартири виходять на найчарівніше місце Володимира - скверик біля контитерської)))))))))) Каву питимемо там!
04 Листопада 2017, 14:47
Свєт, попроси рідних у Володимирі підтримати мій проект, проголосувати до 06 листопада на сайті міськради. Буду вдячна! Скрверик під вікнами теж знімемо))))))))
04 Листопада 2017, 15:40
http://mistovechirne.in.ua/svitlana-fedonyuk-kino-komandna-tvorchist/
05 Листопада 2017, 00:42
Так ,Світланко, молодість триває поки ми цього хочемо! А я можу проголосувати?
05 Листопада 2017, 00:42
Так ,Світланко, молодість триває поки ми цього хочемо! А я можу проголосувати?
05 Листопада 2017, 02:28
Так, якщо в тебе є прописка у Володимирі))))) або картка Приватбанку чи Ощадбанку. Голосувати на сайті міської ради. Рубрика - Громадський проект, малий проект, Промо-ролик про Володимир-Волинський. У тексті є пряме посилання. Проект №25.<br/>https://volodymyr.pb.org.ua/projects/show/25,
05 Листопада 2017, 02:29
Так, якщо в тебе є прописка у Володимирі))))) або картка Приватбанку чи Ощадбанку. Голосувати на сайті міської ради. Рубрика - Громадський проект, малий проект, Промо-ролик про Володимир-Волинський. У тексті є пряме посилання. Проект №25.<br/>https://volodymyr.pb.org.ua/projects/show/25,
05 Листопада 2017, 10:55
http://bug.org.ua/online/chy-je-perspektyva-kinematohrafiji-u-volodymyri-volynskomu-u-studiji-buh-svitlana-fedonyuk-191745/
05 Листопада 2017, 11:02
http://bug.org.ua/news/volodymyr/korotkometrazhnyj-film-volodymyr-volynskoji-rezhyserky-nachytaly-mozhut-perehlyanuty-vidviduvachi-buhu-191751/
05 Листопада 2017, 15:56
Світланочка!!! Бажаю тільки перемог!!! Знаю Вас особисто, плюс знялась у &quot;Начитали&quot;. Дякую за все Вам! За класні емоцііі! За прожиті в кіношній динаміці дні! Ви суперМЕГАкласний режисер і хороша людина!
06 Листопада 2017, 00:46
дякую, Аліно)))))) сподіваюсь, ти тепер так само чудово виконуєш роль МАМИ маленької україночки)))))))) вітаю тебе з народженням донечки! саме так закінчується і наш фільм))))))))
06 Листопада 2017, 11:20
http://volodymyr.rayon.in.ua/news/45285-kino-tse-te-shcho-zminiue-gliadacha-na-krashche-a-ne-demoralizue-z-ekranu-perekonana-rezhiserka-filmiv-pro-volin
Коментар
29/03/2024 П'ятниця
29.03.2024
28.03.2024