Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter

«Між сторінками» любові до Володимира-Волинського, або Чи любить місто своїх співців

09:31 07.05.2018
3271

З 31 серпня по 9 вересня у чеському місті Бланско відбуватиметься 80-тий Всесвітній фестиваль некомерційного кіно UNICA, найстарший кінофестиваль планети. Фестиваль проходить щороку в одній з 35-ти країн-учасниць, під патронатом міжнародної спілки кіно при ЮНЕСКО.

Україну представлятимуть п’ять короткометражних робіт, серед яких фільм володимир-волинської режисерки Світлани Федонюк «Начитали» (міжнародна назва - «Між сторінок»). Короткометражку зняли на центральній площі Володимира-Волинського та у книгарні «Є». В ролях – звичайні жителі міста.

Журналіст за фахом, а віднедавна ще й магістр кінотелевиробництва Світлана Федонюк є депутатом Володимир-Волинської міськради, де очолює комісію з питань освіти та культури.

«Начитали» знято за підтримки фонду Ігоря Палиці «Тільки разом». Це короткий фільм про кохання назавжди, яке Він і Вона зустріли в книгарні. Подібна романтична історія може трапитись у будь-якому куточку на карті світу, де люблять читати. Люди як книги, відкриваються один одному неначе сторінки» - каже Світлана Федонюк. У 2017 році її короткометражка перемогла у номінації «Студентські роботи» національного відбору на UNICA (проводиться під час Міжнародного фестивалю «Кінокімерія» у Херсоні). Нагадаємо, до цього наша землячка здобула для України бронзову медаль на UNICA-2012, що проходив у м. Русе, Болгарія, а в 2013 році представляла молодих кінематографістів держави на цьому ж кінофестивалі - в австрійському місті Фібербрун.

«Серед моїх кіноробіт – вже дві короткометражки з видами Володимира-Волинського: «Петля» з неперевершеним актором Волинського муздрамтеатру Ярославом Абрамюком та «Начитали», де зіграли Аліна Жук з села Хмелівка, володимирчани Андрій Недбало та Ольга Аракчеєва. Нещодавно, йдучи площею Героїв, випадково побачила таку «картину» - маленький хлопчик смикав маму за руку, просив: «Мам, ну давай зайдемо у книжковий магазин, дізнаємось як там та красива тьотя поживає, глянемо, чи підросла її дитинка?». Тобто, той хлопчик повірив в історію, яку я, як сценарист і режисер, розповіла у фільмі «Начитали», повірив грі Аліни Жук. До речі, Аліна знімалась на п’ятому місяці вагітності, її донечка народилась у той момент, коли нашому фільму вручали нагороду. А у фінальному кадрі «Начитали» – фото новонародженої доньки Олі Аракчеєвої. Отака приємна життєва містика! І ще: до мене через Інтернет звернувся Іван Лучинець, юнак-візочник, з пропозицією… стати актором наступного фільму. Іван теж вірить, що як у «Начитали», одружиться з красивою дівчиною і народить дітей!», - ділиться емоціями Світлана, а на продовження теми розповідає про ще одну світлу історію:

  • Років вісім тому, коли придбала у Києві професійну відеокамеру, то за збігом обставин потрапила разом із апаратурою на аудієнцію до Патріарха Філарета. Перший, кого самостійно зняла, був саме Патріарх української церкви… і грузинські діти з постраждалого від російської армії міста Горі. Попросила благословення на творчість. «Хай буде тобі по вірі твоїй», - традиційно відповів Патріарх Філарет. І загадково посміхнувся. У 2011 році, мій перший фільм «Ранок з Тіффані», знятий на цю ж камеру, отримав гран-прі на міжнародному кінофестивалі в Україні, потім - бронзову медаль на всесвітньому. Отака сила молитви і творчої думки. Кожну людську долю, кожен фільм вже «знято» на Небесах, треба лише вміти його… прочитати.

Вітаємо творчу команду Світлани з новим успіхом, і дякуємо їй за уміння показати нам прекрасне в навколишній, погодьтеся - не дуже яскравій буденності нашого міста. Залишається відкритим питання фінансування участі режисерки у кінофестивалі, адже витрати включають: 220 Євро на акредитацію, вартість дороги, проживання й харчування протягом десяти днів. Загальна сума – понад 20 000 гривень.

Сподіваюсь, міська влада вчинить інакше, ніж з виробництвом промо-ролика (ідея Світлани Федонюк, за фінансування якої з Громадського бюджету проголосували 166 володимир-волинців), а нарешті хоч чимось допоможе.

Деякі керівники виконкому (та й мер також) не раз публічно казали, звертаючись до громади: «Що ти зробив для міста?». У цьому конкретному випадку хочеться запитати їх самих: «А що ви, панове чиновники, за кілька десятиліть на посадах зробили для того, щоб обдарована молодь, творчі особистості не їхали з Володимира світ за очі? І свіжо покладена дешева бруківка чи відремонтований «по блату» під’їзд вже не може бути вам виправданням. Це вже нікому не «влазить» у підсвідомість… Сучасні громадяни хочуть жити по-людськи, по європейськи, а не по-совєцьки, коли треба ходити до першого «секретаря» і випрошувати вирішення якихось питання.

У сусідній Польщі мій син Артем чесно виграв у телепроекті «Х-Фактор», чесно отримав обіцяну організаторами солідну фінансову винагороду на реалізацію своїх творчих планів. У Володимирі-Волинському моя колега Світлана Федонюк чесно виграла у Громадському бюджеті з ідеєю зйомок промо-ролика і… отримала бюрократичний удар та відвертий саботаж з боку організаторів проекту.

Світлана мріяла зняти фільм з любов’ю до Володимира. Але… чи любить це місто своїх співців? Чи поважає воно людей, себе, чи має гідність? І хто дав право випадковим людям у чиновничих кріслах виконкому міськради (до того ж далеким від культури, хоч вони її і «курують») розпоряджатися 166 голосами громадян, які проголосували за промо-ролик авторства саме Світлани? Я особисто, моя родина і усі мої друзі також голосували. То хочу запитати: міська ВИКОНАВЧА влада за людей чи проти людей? Ключове слово тут – ВИКОНАВЧА, тобто та, що виконує законне волевиявлення людей.

За що тоді любити місто, яке не відповідає тобі жодною взаємністю? За що і навіщо його оспівувати - за обрубки дерев, пощерблену брудну бруківку, обдерті будинки, брехливі обіцянки, спотворені євроремонтами архітектурні пам’ятки, відсутність пандусів ? Про що співати, про що писати і що знімати? Звичайна собі провінція, яка не має морального права називатись «княжою»…

Звісно, батьківщину не обирають… Але обирають владу. Думаймо про це, робімо висновки, будьмо уважні, коли прийдемо на вибори.

Ганна ФУРМАН, жителька міста, депутат райради,

мама переможця «Х-Фактор. Польща» Артема Фурмана

Коментарі

Світлана Федонюк

10:52 07.05.2018

Дякую Тобі, Ганно, за теплі слова пітримки. Бажаю Твоєму СИНОВІ Артему самореалізації там, де його здатні почути серцем, оцінити його великий ТАЛАНТ. Справжній талант, а не простеньку містячкову пісеньку а-ля бембала-ла-бембала.....))))))))) знаєш, про що я))))))))

Наталія

08:12 08.05.2018

Аня, ви абсолютно праві. Дякую вам, що маєте сміливість про це сказати. Володимир-Волинський не княжий град. І ніколи ним вже не стане, бо за останні 20 років знищили усе і продовжують нищити. Це звичайне місто, через яке їздять багато рейсових автобусів і бусів з контрабандою. Крапка.
Я народилась у цьому місті, а тепер на нього боляче дивитись, навіть гидко..... Старе, розчовпане, без смаку...

Володимир до Світлани Федонюк

08:24 08.05.2018

Світлано, чув, що тебе запрошують очолити "робочу групу", а не реалізувати проект? То ти брала участь у конкурсі очільників робочих груп? Ти виграла проект і маєш його реалізовувати як особистість, як автор ідеї, створюючи свій власний сценарій і набираючи команду на власний розсуд без ніяких "робочих груп". А якщо і залучати когось, то лише в якості відповідальних за певний напрямок, а не відповідати перед ними самій.

Юра

00:05 24.05.2018

Світлана, повір, це місто у форматі "псевдокняже" не варте твоїх творчих і депутатських старань... їдь собі десь далі, шукай кращої долі. бо у володимирі тобі тільки витріпають нерви, вкрадуть твої ідеї і підсунуть якомусь черговому ванічці дуді за три карбованці. щоб дід з ігорьком покрасувались на якомусь псевдомаршрутіку №1. Їдь. Не нервуй діда...

19 серпня
Вчора
17.08.2018
16.08.2018
15.08.2018
14.08.2018
13.08.2018
12.08.2018
11.08.2018
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин