Знайшли помилку? Виділіть частину тексту і натисніть CTRL + Enter
Олег Шандалко
Олег Шандалко

«Машину, як жінку, треба любити та доглядати», — водій лісовоза Олег з Володимира-Волинського

12:00 16.09.2018
4403

Олег Шандалко — водій лісовоза у ДП «Володимир-Волинське лісопромислове господарство».

Олегу 30 років. Народився чоловік у селі Залужжя, Володимир-Волинського району. В Устилузі закінчив школу. Батько та мама працюють в прикордонній службі. Брат – лісник.

Після школи юнак відразу пішов служити в Національну академію оброни. Відслужив три роки прикордонником.

«Після закінчення служби не було чим зайнятись. Прийшов сюди. Спробував, сподобалось. От уже 8 років тут», — з усмішкою розповідає Олег.

Чоловік цілий день працює на машині. З лісі, вже зрубану підготовлену деревину, Олег з колегами возить до проміжного складу, до «твердої» дороги. Після чого, вже ввечері, стовбури везуть на склад.

На складі бачимо стовбури дерев з чорною біркою. Це аналог штрих-коду з магазину. Така система у лісгоспі з 2015 року. Вона допомагає відслідковувати кожне дереву: звідки і куди воно прямує. Це гарантія того, що деревина легальна.

Олег працює 5 днів на днів. У зимовий період, коли день короткий, може трапитись робоча субота. Враховуючи те, що графік ненормований, Олег має 36 днів відпуску. Окрім вантаження та перевезення деревини, чоловік постійно стежить за машиною та перевіряє її технічний стан.

«Робота нелегка. У лісі ромашок не назбираєш», — каже чоловік.

Зарплата водія лісовоза залежить від виконаної роботи. Переважно це 9-11 тисяч гривень.

Олег розповідає, що коли прийшов на роботу, то нічого не знав. Думав, буде важко, але навчився швидко. Труднощі, звісно, були. Перший раз як до лісу поїхав, то повернувся лише через три дні – машина ламалась.

Зараз же Олег із технікою на «ти».

«Машину як жінку треба любити та доглядати. По-іншому ніяк», — каже чоловік.

До речі, жінку чоловік має. Зі своєю дружиною Русланою Олег знайомий зі школи. Навчались у паралельних класах. Жінку на роботу не брав.

«Хай вдома сидить, а то ще комарі покусають», — сміється Олег.

Дітей немає, але планують. На запитання, кого чоловік хоче: хлопчика чи дівчинку, Олег відповідає: «Кого Бог дасть».

Чоловік любить рибалити та полювати. Згадує свою найбільшу рибину, яку зловив ще підлітком: 32-кілограмовий пластун.

«Я не пам’ятаю, як я його витягнув. Страшно було. Тато, напевне, допоміг», — сміється чоловік.

Олег викопав собі власний ставок – 15 соток. Запустив рибку і чекає, доки виросте.

Також, ще з 2011 року, Олег займається полюванням. Вступив до клубу. Каже, що кожна тварина – трофей.

Олег часто подорожує. З дружиною кожного літа в Закарпаття їздить.

Читайте також:

Почав працювати у лісі, щоб отримати паспорт і залишився там на все життя – історія ветерана галузі з Горохівщини

«Люблю працювати не лише у лісі, а й із землею», — молодий майстер лісу Валерій із Локач

«Ліс швидко стає звичкою», – спадкова ліснича з тридцятилітнім стажем

Олег попав у першу хвилю мобілізації у 2014 році. Згадує, як зателефонували о 2-ій ночі і сказали явитись до військкомату. Приїхав і не пройшло й 5 хвилин, як забрали. За три дні в Володимирі назбирали 5 тисяч людей. Після місця навчання у Рівному загін потрапив під Волноваху.

«Жінка спочатку не вірила, що забрали на фронт. Потім впала в істерику», - згадує Олег.

Спочатку чоловіку казали, що на тиждень, потім на 40 днів. А вийшов рівно рік: з 7 квітня по 7 квітня.

З роти багато загинули. 12 людей потрапили в полон. Чоловік, слаба Богу, поранень не отримав. Лише одного разу, як виїжджали з Ілловайська, машина під обстріли потрапила.

Олег возив забезпечення, боєприпаси та їжу. Це давало можливість йому від’їжджати трохи далі на українську сторону та дзвонити дружині кожного дня.

«Та й рідні вдома всі хвилювались і чекали, коли я зателефоную. По телевізору різне тоді показували, але це лише 10% того, що насправді відбувалось на Сході», — з сумом в очах говорить Олег.

8 квітня чоловік звільнився і відразу того ж дня пішов на роботу, але йому дали місяць відпочити та посидіти вдома.

Колектив у чоловіка дружній. Один одному завжди допомагають та діляться досвідом.

«Олег – хороша людина. Відповідальний, товариський. Інколи на полювання разом ходимо, на Світязь їздимо», - розповідає про свого колегу Микола Іваницький, інжер лісового господарства.




***

Лісівники Волині. Портрет у деталях – це серія матеріалів про людей, які віддані своїй справі. Від 23 серпня до 16 вересня, Дня працівників лісу, ми будемо розповідати історії про непересічних особистостей, які щоденно плекають ліс.

Спілкувалась Софія МІЩУК

Фото Олесі САЄНКО

Читайте також:

«Після АТО ліс допоміг мені адаптуватися до нормального життя», – помічник лісівника Андрій із Торчина

«Дерева потрібно любити. Це головне», — лісівчиня Вікторія з Рожищ

«Має працювати в лісі той, хто тут живе», – майстер лісу з Липного

«Такого лісу немає в області, як мій обхід», – найстарший лісівник Волині

Коментарі
11 грудня
Сьогодні
Вчора
09.12.2018
08.12.2018
07.12.2018
06.12.2018
05.12.2018
04.12.2018
Топ оголошення
  • Продам
  • Куплю
  • Здам
  • Обміняю
Підписатися на наші новини
*ви у будь-який момент зможете відписатися від наших новин