Живе Людина на землі або Слово про ювіляра

Валерія Григоровича Діброву на Володимирщині знає кілька поколінь. Одні – як хорошого сина, зразкового батька та дідуся, сусіда. Інші – як гонорового ґазду, справного керівника потужного підприємства, колишнього депутата Верховної Ради України та Волинської обласної ради. Одним словом, немає на Волині людини, як б не чула це прізвище і не відала, яке потужне агрогосподарство за ним стоїть.

Цьогоріч 18 червня  Валерій Григорович відзначає свій ювілей. З цієї нагоди про волинського аграрія згадують люди, які залишили свій слід у його житті, ті, для кого він став «своїм» не тільки на словах.

Валерій Діброва працює у ТОВ «П'ятидні» з 1983 року. Хлопець із села свого часу вступав до політехнічного інституту і навіть добре склав перший іспит. Проте згодом зрозумів, що його покликання зовсім у іншому. Забрав документи і пішов працювати трактористом у колгосп, а потім здобув аграрну освіту за спеціальністю інженер-механік. З того часу Валерій Діброва має лише один запис в трудовій книжці та вже більше 30 років стажу на одному місці роботи.

«Мама – його перша вчителька…»

Пишаюся тим, що знаю Валерія Григоровича ще зі шкільної парти. Його батьки –справжні представники сільської інтелігенції. Мама була жінкою доброю та дбайливою, як для своєї сім’ї так і для навколишніх. А батько був із тієї когорти чоловіків, які, як скажуть - так і має бути.  Мама Варвара Антонівна була вчителькою початкових класів. Вона сама родом з Турійського району, з Боблів. До нас її направили після закінчення Володимир-Волинського педучилища. Вона, до речі, і була першою вчителькою у Валерія Григоровича. А батько його – родом з Вінниччини. Працював завклубом, завбібліотекою в селі Русів, пізніше – кіномеханіком. Якось так повелося, що Варвару Антонівну завжди всі кликали по імені й по-батькові, а до батька Валерій Григоровича зверталися просто - Дядя Гріша. Жили вони на хуторі біля Русова, там і народився Валерій. Це вже пізніше ближче до центру села перебрались, - ділиться спогадами сусідка Ніна Миколаївна Завадська.

З’ясувалося, що в школі Валерій не був помічений в «лавах» сільських бешкетників, змалечку цікавився технікою і грав в духовому оркестрі. А ще він дуже вирізнявся серед своїх однолітків тим, що завжди мав свою думку і вмів її відстоювати.

Батьки та юний Валерій Діброва

Валерій Діброва у шкільні роки

 Це батько організував цей оркестр в селі, знайшов інструменти. І так вийшло, що разом із дорослими там грали Валерій і його менший брат Сашко. Грали в клубах, на весіллях, навіть на похоронах. Мама була справжньою господинею, любила пекти, готувати. Ще й досі пам’ятаю її макові калачики, які вона пекла на усі свята та вихідні. В хаті завжди там був порядок, діти були привчені до того, що кожна річ повинна мати своє місце, - продовжує сусідка.

2

1

Батьківський дім Діброви

1

Сусідка Дібров Ніна Завадська

В один рік не стало батьків Валерія Григоровича. Сусіди ще й  досі згадують теплим словом про цих поважних сільських трударів, які зуміли виростити гідних дітей.

 Валерій Григорович завжди дбав про своїх батьків, часто до них навідувався. Перебрав у свою сім’ю всю ту турботу, взаєморозуміння та повагу, яка панувала все життя між Варварою Антонівною та її чоловіком, - каже Ніна Миколаївна.

Про своє рідне село Валерій Діброва ніколи не забуває. Не відмовляє керівникам установ, дітям, людям, парафіянам. Чує «русівцям треба допомогти» і не сміє відмовити. Не забувають у Русові й про «свого» Діброву, бо переконані, що масштаби його майбутніх справ планувалися і зароджувалися саме на його малій Батьківщині, тут, у Русові.

 Знаєте, були такі часи, що навіть подарунків для дітей на Новий рік не було як придбати. У такому випадку йшли до Валерія Григоровича, він ніколи не відмовляв. А ще багато допомагає на храм. Якщо це робиться для блага і добробуту людей - відмови нема, - переконує нас сусідка пана Діброви.

Запорука його успіху - тверде слово, впертість та далекоглядність

Я почав працювати з Валерієм Григоровичем ще в далекому 1983 році. Він прийшов в червні, а я в грудні. На той час він був заступником голови колгоспу та парторгом за сумісництвом. Тоді це був колгосп ім. ХХІІ з’їзду КПРС. Одразу було помітно, що Валерій Григорович з тих людей, які звикли завжди свого домагатися. Задумав щось, - значить обов’язково має це зробити. Згодом наші робочі стежини розійшлися, а в 90-х роках Валерій Григорович, вже будучи головою спілки селянських господарств «П'ятидні», покликав мене на посаду головного інженера. Продовжили працювати разом. Тоді він став народним депутатом України, проте рідне господарство не полишив, - ділиться спогадами головний інженер ТОВ «П'ятидні» Володимир Ліщук.

Головний інженер Володимир Ліщук

З кожним роком землі, яку обробляло господарство ставало більше. Спочатку десятки гектарів, потім сотні, тисячі…Людей на господарстві ставало більше, з кожним роком ССГ «П'ятидні» гучніше про себе заявляла і показувала реально хороші результати роботи.

Більшість земель у 90-х роках облогувало, а ми брали її в оренду, обробляли і добре платили людям за це. На сьогодні банк землі господарства сягнув 16 тисяч з лишнім га. Ці землі розташовані в 5 районах Волині. На підприємстві працює більше трьох сотень людей, більше 80 водіїв та більше сотні – механізаторів. З кожним роком розширюємо географію обробітку земель, цьогоріч взялися за запущені землі у Любомльському районі які не оброблялися 18 років.

Відповідальність, самодисципліна, довіра до підлеглих та цілеспрямованість, - на мою думку це те, що допомогло Валерію Григоровичу досягти таких результатів у роботі і вибудувати таке потужне аграрне господарство. Нехай гримить, нехай блискає, а Він впевнено йде до своєї мети. Це людина, яка віддана роботі всі 24 години на добу. Він може зателефонувати о 6.30 зранку, а може й опівночі… А ще це людина, яка постійно вчиться, вивчає досвід, черпає щось нове для покращення роботи підприємства. Наприклад, для того аби побудувати насіннєвий завод, ми з Валерієм Григоровичем 2 роки їздили і вивчали, як працюють подібні заводи не тільки в нас, а й за кордоном. Об’їздили кілька країн Європи, поїздили по Україні, подивились як воно все працює, які є труднощі в роботі. І ось вам результат – аналогів в Україні такому заводу немає, - підсумував головний інженер ТОВ «П'ятидні».

А ще Володимир Ліщук додав, що таких людей як Валерій Григорович сьогодні раз-два, і більше не шукай.

Він людина слова. Сказав, значить більше як 100%, що так воно й буде! – наголосив головний інженер ТОВ «П'ятидні».

«Землю і людей не обманеш…»

Коли прийшла на посаду директора, то в П’ятиднях тільки будували школу. Це був 1987 рік. Була зведена коробка і накриття. До того діти в селі ходили в стареньку школу Було важко і страшно приступати до роботи, але завдяки підтримці Валерія Григоровича вдалося зі всім справитись. Усі ці роки він не полишав допомагати школі при першій ліпшій нагоді. Були дуже скрутні часи і для людей і для підприємства, але він і тоді не відмовляв. В 90-х роках потрібно було думати як втриматись на плаву, як не втратити підприємство, як дати людям роботу… Ви можете собі уявити, що про все це думала і все це вирішувала одна голова! Валерій Григорович зумів тоді справитись із усіма труднощами саме завдяки підтримці людей. Як то кажуть: землю і людей не обманеш. Тому він завжди чесний і справедливий з людьми, - ділиться директор П’ятиднівської ЗОШ Надія Олександрівна.

Школа у селі П'ятидні

Валерій Діброва на останньому дзвонику у школі села П'ятидні, початок 2000-их

Директор школи Надія Зволянська переглядає фото

Директор школи розповіла, що в минулому році завдяки допомозі Валерія Діброви перекрили дах в школі, цьогоріч навчальний заклад отримав від господарника гроші на ремонт. Дякуючи йому в селі лежить нормальна дорога, проведені газ, вода. Як депутат обласної ради він посприяв у тому, аби були виділені кошти на добудову школи. Там буде дитячий садочок, а в П’ятиднях з’явиться навчально-виховний комплекс.

Знаний на всю Західну Україну аграрій зустрічає такий поважний ювілей з чималим багажем досягнень та здобутків. Про його підприємств знають далеко за межами Волині, на ТОВ «П’ятидні» працює понад 320 людей, підприємство забезпечене сучасною сільськогосподарською технікою вартість якої сягає мільйони умовних одиниць. А ще є насіннєвий завод, відкривати який приїжджав сам Президент і аналогів якому в країні немає. А нещодавно пан Діброва розпочав реалізацію ще одного масштабного проекту. У промисловій зоні Володимира-Волинського триває будівництво сучасного елеваторного комплексу потужністю у 65 тисяч тонн.

Але все це не привід для того, аби спочивати на лаврах. Амбітні плани у найкращого аграрія Волині були, є і будуть. А тому бажаємо Валерію Григоровичу у день його ювілею сил, здоров’я та витримки реалізувати все задумане!

Здоров’я Вам міцного на многії літа, родинного тепла і затишку! Бажаємо завжди зберігати такий робочий ритм, отримувати задоволення від життя. Хай доля й надалі буде щедрою й прихильною до Вас, шановний ювіляре!

Тетяна ПАЛАЄВСЬКА