Незіпсований телефон, або Великодній флешмоб володимирських господинь. БЛОГ

У  жовтні 2002  вийшла книга соціолога Говарда Рейнгольда, у якій автор повідомляв, що люди будуть використовувати нові комунікаційні технології (Інтернет, стільникові телефони) для самоорганізації. Певно, саме тоді й з'явилося модне нині слово флешмоб.

То все теорія, а практика каже зовсім інше...

Вчора вранці дзвонить до мене сусідка з десятої квартири:

–    Василівна, вам дешеві яйця треба?
–    Певно, що треба.
–   То  йдіть на базар, тут  в дядька є яйця по 25 гривень, я біля нього стою, щоб не розібрали. 
–   Йду, вже взуваюсь.

Виходжу з квартири, дивлюся в гаманець, а в мене там 10 гривень. Дзвоню до дочки:

– Галю, де ти є?
–   В центрі.
–  Галю, то йди до ангара і неси гроші, бо там є дешеві яйця, а в мене немає грошей. Там вчителька з десятої квартири глядить, щоб не розібрали.
–   В мене немає грошей, але я вже доходжу до  банкомата, зараз зніму.

Потім дочка Галя дзвонить до подружки Свєти:

–   Свєта, ти на роботі?
–    Ага.
–   А в тебе гроші є?
–   Нема.  А скільки тобі треба?
–  Не знаю. Я біля банкомата стою, перед мною  8 чоловік, а мати вже на базар йде, має дешеві яйця купити, їх там  сусідка глядить.
–    Коротше,  я гроші візьму в касі, а мати хай  заходить на базар від готелю, я їй через забор гроші  передам. А там для мене можуть бути яйця?
–   Зараз спитаю.

Галя дзвонить до мене:

–    Мамо, ви заходьте на базар  з боку готелю. Там Свєта через забор вам гроші  передасть. І  спитайте в  Марії Йосипівни скільки там  тих яєць.

Я дзвоню до Марії Йосипівни:

–   Йосипівна, то ще яйця є?
–   Є.
–   А скільки їх там є? 
–   Ну, є відро і кошик.  Яйця свіжі , в дядька 40 курок.
–   Ага.

Я дзвоню до дочки:

–   Галю, яєць є відро і кошик. Яйця свіжі , в дядька 40 курок.
–   Добре.

Дочка телефонує до подружки:

– Коротше, яєць є відро  і кошик. Яйця свіжі, бо в дядька 40 курок. Але ж  моя  мама не знає як ти виглядаєш.
– Там, певно,  біля забора з п`ятсоткою буде черга стояти.  Я буду з капустиною, то тобі в добрі руки.

Дочка дзвонить до мене:

–   Мамо, Свєта вже біля забора.  Має дати вам п`ятсотку. То забирайте  всі яйця. І вона там має  капустину для мене. Беріть, то вона за манікюр дала.
–   А куда  я візьму  скільки яєць? Треба якесь відро.
–   Ви йдіть до ангара, я щось  придумаю…

Дочка дзвонить до подружки Свєти:

–   Свєта, в тебе хтось на базарі є, хто має  велике відро на яйця.
–   Є. Зараз позвоню до Ніни. Але  мене начальниця просила яєць. І мушу тій злидні дати. Якщо яєць буде  мало,  то моя доля їй буде.
–   Розберемось.
     

  Свєта дзвонить до подружки Ніни:

–   Ніна, чим займаєшся?
–   Сексом.
–   Ну і як?
–   Як в сорок п`ять.
–   Слухай, подруга, а ти можеш зараз вже занести в ангар відро на яйця. Ти ж маму Галі  перукарши  знаєш?
–  Вже йду…

Ніна дзвонить  до  Свєти:

–    Свєта, це я.  А в ангарі  Галіної мами нема.
–   Добре, а той дядько, що має 40 курок, є?
–   Дядько є, але біля нього немає вже  ні яєць, ні мами.
–   Побудь там трохи, я до Галі подзвоню.

Свєта дзвонить до Галі:

–   Подруга, гавкнули наші яйця. Стоїть дід без яєць, а бабів немає. 

        Галя дзвонить до мене:

–  Мамо, де ви є?
–   На базарі.
–   А яйця  є?
–   Є.
–   То там  Ніна  з мильно-рильних  до вас пішла.
–   Та вона вже  тут  з нами  під прилавком,  яйця у відро перекладає. Бо в нас руки трусяться.
–   А чого ви під прилавком сидите?
–   Ні, ми маємо всім показувати свої яйця.

Потім Ніна з парфумерії порозкладала яйця  в торбинки по двадцять штук на брата, ми розібралися з грошима і пішли по домах. 
Богу дякувати, розжилися яйцями на Великдень.