Не заради полювання: як і навіщо розводять дичину у Губинському лісництві

Весна та літо – найрадісніший та найбільш клопіткий період для губинських лісівників. У цей час народжуються та підростають дитинчата оленів та диких свиней, яких згодом випустять на волю.

У межах спецпроєкту Район.in.ua «Історії довкола лісу» їдемо туди, щоб побачити малюків та дізнатись, як працівники лісу піклуються про них і готують до самостійного життя.

Лісівники Губинського лісництва Володимир-Волинського лісомисливського господарства розповіли як доглядають за дикими тваринами і птахами у вольєрах та пояснили, що кінцева мета їхньої роботи не багате полювання, а збереження популяції звірів у місцевих лісах.

Губинське лісництво: олені та дикі свині

Перше, що відчуваємо при вході на територію головного управління Губинського лісництва – запах цвіту липи та стиглих черешень. А ще свіжість післядощового повітря і прохолоду, яку глибокими тінями утворює густе гілля дерев.

Праворуч від доріжки, що веде до вольєрів – молодий дендропарк, який висадили весною 2019-го. У ньому ростуть 70 унікальних рослин, серед яких коркове дерево, магнолії, майже десять різновидів сосни. За дендропарком – посадка акацій (спеціально для бджіл). На території лісництва є також ділянка з фундуком, дерева шовковиці, яблуні, високі довголітні ялини.

Ліворуч від дендропарку та вольєрів розташована пасіка, яка є найстарішою та найбільшою у Володимир-Волинському лісогосподарстві. Сьогодні у ній 70 бджолиних сімей. Поруч з вуликами будиночок апітерапії, у якому охочих оздоровлюють гудінням бджіл.

Читайте також: Лісівники Володимирщини створили дендропарк

2

2

2

Ну і нарешті прямуємо до вольєрів. З вепрами таких тут три: у першому найменші поросята з мамою, які з’явились у березні; у другому – дорослі, яких запізно випускати на волю, бо чим довше звірі живуть у вольєрі, тим складніше їм адаптуватись до життя у лісі; у третьому, найбільш заглибленому у ліс та адаптованому до природних умов – поросята, яких вже зовсім скоро випустять у місцеві ліси. За літо молоді вепри повністю здичавіють та пристосуються до життя на волі, де можуть прожити 10 – 12 років.

Загалом у вольєрах 22 дикі свині. Годують їх скошеною кропивою та травами, коренеплодами, жолудями, кропивою, кукурудзою, постійно приносять воду.

2

2

Лісівники працюють для того, щоб тварини жили у хороших умовах та давали потомство. Протягом останній років поголів’я вепрів у області суттєво знизилось, тому відтворення популяції –  головна мета мисливського господарства Володимирщини.

У дикій природі тварини завжди намагаються уникнути зустрічі з людиною, відчуваючи у її запаху небезпеку. Удень зазвичай ховаються у густих молодих лісах, стають активними в темну пору доби. У людські городи та поля (зазвичай зі зерновими культурами або кукурудзою) заходять, якщо ті межують із лісовими масивами.

2

2

2

Вольєр з благородними оленями з’явився в лісництві у листопаді 2019-го. Зараз у ньому дві самки, дорослий самець, який красується великими, хоч ще м’якими та пухнастими рогами, молодший самець, якому два роки та двоє плямистих малюків, які народились вже тут.

Читайте також: У вольєрному господарстві володимирського лісгоспу народилося «Бембі»

Олені постійно тримаються гурту, пильно стежать за кожним рухом незнайомих людей та не підходять близько до огорожі, коли поруч хтось «не свій».

Лісничий Ігор Іщук говорить, що потрібно мінімум три дні, щоб вони звикли до запаху людини та стали менш полохливі. Він же постійно поруч, доглядає та годує їх, тому тварини сміливо беруть кукурудзяні палички з рук чоловіка.

Ігор Іщук

2

Харчують оленів скошеною травою, вівсом, кукурудзяними паличками. Тварини залюбки їдять листя дерев, швидко обскубують гілки навколишніх верб, які вітер чи буря час від часу ламає та кидає на землю.

У дикій природі олень благородний живе 10 – 15 років. У неволі довше – до 20. У майбутньому тварин теж випускатимуть на волю.

Як і вепра, оленя важко зустріти серед білого дня у лісі – він ховається у молодих насадженнях та тонко відчуває запах та звук руху людини, стає активним у сутінках.

2

Малюки, які народились весною у Губинському лісництві

2

2

Читайте також: Хижі рослини, незвичні тварини та сховані озера: чим дивує міжнародне болото на Маневиччині

Фазани в Устилузькому лісництві

Цьогоріч в Устилузькому лісництві збудували два вольєри для чотирьох пар фазанів різних видів: алмазного, королівського, золотого та лимонного. Птахів привезли у період, коли вони мали відкладати яйця, але через те, що фазани не встигли адаптуватись, цього не сталось. Тому пташенят працівники лісництва очікуватимуть вже наступного року.

Годують фазанів різними насінням, зерновими культурами, кукурудзяною крупою, зеленню.

Цих птахів вважають екзотичними декоративними видами. Зустріти їх на території України у лісі чи іншій відкритій місцевості – велика рідкість. Їх вирощують та доглядають лише колекціонери птахів або ж зоопарки.

«Природний ореол поширення цих фазанів – Китай. Вони полюбляють гірські лісові масиви. До нас їх привезли у 17 – 18 столітті та адаптували тут, у Європі», − розповідає лісничий Микола Іваницький.

Чоловік також додає, що лісництво знаходиться у місті Устилуг і через красиву архітектуру та озеленення є дуже привабливим для місцевих жителів та любителів яскравих фотографій. На території лісництва багато вічнозелених дерев, а фазани є додатковою та особливою окрасою місця.

Микола Іваницький

Читайте також: Куди поїхати на Волині: Затурці – Новий Загорів – Кисилин. #ЕКСПЕДИЦІЯ

***

І в Устилузькому, і в Губинському лісництвах вхід на територію, прогулянки є безкоштовними та вільними. У будь-яку пору дня охочі можуть побачити оленів, вепрів, фазанів, а якщо пощастить, то і білочок, яких на деревах тут теж дуже багато. А ще подихати свіжим прохолодним повітрям, сховатися від спеки під старими розлогими деревами, послухати пташок у місці, де майже немає людей та прогулятися лісом, який розтягується одразу поруч з лісництвом.

2

2

1

2

Гості з населеного пункту поруч

Іванна МАСЯК

ФОТО Ірини КАБАНОВОЇ