У 80 років волинянин тренує стрибунів і...чорних українських бджіл

Текст: Світлана ФЕДОНЮК.

Михайло Захарченко з Володимира-Волинського, кандидат у майстри спорту з десятиборства у 60-х роках минулого століття, виховав цілу плеяду спортсменів-професіоналів. Свого часу його учні ставали чемпіонами СРСР, а нині здобувають перемоги для України у чемпіонатах Європи.

Тренер прибув на Волинь з Черкащини після закінчення спортивного вишу. З того часу край лісів та озер став його другою батьківщиною, а тутешня цілюща природа та особливі, чорні, бджоли допомагають ставити на ноги травмованих і хворих на остеохондроз, йдеться у матеріалі тижневика "Сім'я і дім".
 
Як спортсмен-професіонал Михайло Захарченко має «два ящики грамот і оберемок премій» від влади, а як людина – щиру повагу і вдячність від земляків. Попри поважний вік, а Михайлу Павловичу вже виповнилося 80 років, він продовжує наполегливо працювати над власною фізичною формою та вихованням молодих поколінь десятиборців і стрибунів у висоту. Тренер Захарченко навіть власним зовнішнім виглядом  демонструє,  як зберегти здоров’я та виглядати на років двадцять молодшим за вік, зазначений у паспорті. Каже, рецепт простий: щоденний спорт. Спорт як професія, як відпочинок та спосіб життя.

Тренер Михайло Захарченко вже 20 років на пенсії, але продовжує виховувати чемпіонів

Універсальним видом спорту Михайло Павлович вважає стрибки у висоту, адже тут потрібно багато поєднати у кількох митях: швидкий розбіг, потужний мах-стрибок, пластичний перехід через планку і безпечне приземлення. Тобто на повну силу задіяти  риси характеру та індивідуальні фізичні дані. А найголовніше – під час вдалого стрибка у спортсмена з’являється відчуття польоту, щастя, ейфорії.
 
ВИХОВАВ ЧЕМПІОНІВ  І… НАЧАЛЬНИКА МИТНИЦІ
 
За свою поважну тренерську кар’єру Михайло Захарченко підготував два десятки майстрів спорту, сотням дав спортивний стрижень у житті, тисячам привив любов до фізкультури. А це завдання не з легких.

Щоб досягнути високої майстерності і учню, і тренеру треба важко гарувати  десятиліттями.

– Труд олімпійця не зрівняти ні з шахтарською працею, ні зі сталеливарним цехом. Це пекельна праця, величезне напруження усіх психоемоційних сил. Та тільки так гартується майбутня перемога, спортивна слава країни, – переконаний тренер.

Першим його успішним вихованцем став Володя Ячміньов, котрий здобув перемогу у чемпіонаті Радянського Союзу з десятиборства, виграв  «Матч гігантів» у США. Потім була  ціла плеяда майстрів спорту міжнародного класу. Метальник молота Володя Приступа, штовхач ядра Жора Яремчук вже відійшли у засвіти. Метальник списа Коля Авраменко  встановив рекорд України, який ніхто не міг побити протягом аж чотирнадцяти років. Поряд зі своїм наставником ще недавно тренував юних володимир-волинців Вітя Бородін, а нині він поїхав працювати у Київ. Вадим Кравчук не так давно повернувся зі Швеції, де брав участь у чемпіонаті Європи. Настя Матвійок здобула майстра спорту, взявши висоту 170 сантиметрів, після чого отримала запрошення на європейську першість у Грузії.

– Моїм вихованцем був і Віталій Кучман, чемпіон Волині з десятиборства, багаторічний начальник Ягодинської митниці, особистість, наділена великою силою волі. Саме спорт проклав цьому, колись звичайному хлопчині, успішну дорогу у житті. Адже завдяки своїм досягненням у складі збірної України Віталій проходив строкову службу в елітних прикордонних військах, а потім мав переваги під час відбору на митну службу, – ділиться спогадами Михайло Захарченко.

Каже, сьогодні в Україні є лише два малих міста з потужною школою стрибунів у висоту. Це – Бердичів і Володимир-Волинський. На рівні Волині чимраз краще виступає Нововолинськ.

 У Володимирі-Волинському вже традиційно відзначають День міста не лише урочистостями та концертами, а й спортивними змаганнями. Зокрема проводиться міжнародний турнір «Володимирські висоти», учасниками якого є понад два десятки вихованців Михайла Захарченка, а найактивніші серед них Сергій Климчук, Дмитро Бардась, Вадим Кравчук.
 
ФІЛОСОФІЯ ТРЕНЕРА ЗАХАРЧЕНКА
 
Протягом усього часу  нашого спілкування тренер не випускав із рук так званий «виховник» – довгу дерев’яну жердину, якою делікатно спрямовував увагу підопічних на недоліки.

– Хоч зараз і різдвяні свята, та ми мусимо  готуватись до міжнародного турніру зі стрибків у висоту «Меморіал Олексія Дем’янюка». Вшанувати пам’ять знаменитого українського спортсмена їздила збірна Володимира-Волинського у складі Андрія Куліша, Віталія Панасюка, Сергія Поліщука, Єлізавєти Лата та Маши Алєйнікової, – пояснює мені тренер, а тоді звертається до своїх вихованців: – Чи не забули ви про прості речі? Не їсти мертвої магазинної  їжі, натомість – домашні харчі з доброю маминою енергетикою. Не брати у дорогу крупних купюр, а лише дрібні – для дрібних потреб. Пити не газовану, а звичайну воду чи компот із сухофруктів. Прості речі завжди допомагають просто жити та перемагати.

Коли ж виявляю особливу зацікавленість такою філософією, Михайло Павлович пояснює докладніше:

– Розумієте, чемпіон повинен бути, перш за все, мудрим. Не лише сильним і витривалим. До перемоги треба  готуватись, а не витрачати час та енергію на непотрібні побутові стреси, біганину вокзалом чи магазинами. Навчаю дітей не лише перемагати, а й жити вдумливо. Людина повинна бути розумною щодо себе та оточення. А щоб стати професіоналом у спорті, треба знати медицину. Інакше від тренувань не буде користі.

Фундамент людського здоров’я закладається до тридцяти років, далі – тільки підтримується, тому справжнє досягнення тренера не у кількості здобутих медалей, а в привитому дітям задоволенні від фізкультурної праці, заради їх здоров’я у майбутньому.

Важко не погодитись з цими мудрими словами, сказаними мужчиною з ідеальною осанкою, міцним здоров’ям і ясним розумом на дев’ятому життєвому десятку. На підтвердження моїх думок Михайло Павлович  підходить до штанги, легко робить «жим лежачи», як двадцятирічний.

– Розповім вам смішну бувальщину, – продовжує розмову після вправи. –Трапилося це в селі Стенжаричі, біля автокрамниці. Один дідок звернувся до мене: «Синку, допоможи,  потримай торбу…» Хотів покласти туди крупи. Я допоміг, а тоді питаю: «Батьку, а скільки ж вам років?» – «Ой, синочку, стільки не живуть, аж шістдесят два», – відповів дідок.

Михайло Захарченко здивувався, адже на той час мав значно більше – сімдесят вісім. Мусив показати паспорт, бо селянин не  повірив.

- Виглядаю молодшим завдяки щоденним спортивним заняттям, – упевнений мій співрозмовник. 

ПОЛЮБИВ ВОЛИНЬ З ПЕРШОГО ПОГЛЯДУ
 
У вільний від професійної діяльності час невгамовний тренер Захарченко на дивані не лежить, з молодості полюбляє мисливство та риболовлю. Каже, почав підводити зір, тому з віком рибальство вийшло на перше місце. Благо, через Володимир-Волинський тече річка Луга, а навколо є чимало озер та боліт.

Михайло Павлович зізнався, що полюбив княжий Володимир з першого погляду. У студентські роки їхав через Волинь у Карпати. Побачив розкішну природу і захотів тут працювати. В інституті був старостою, тому під час розподілу мав право обирати область. «Що, до бандерівців поїдеш? Там же у кожній хаті обріз у сіні захований», – застеріг тоді декан. «Я й сам рушницю маю, стріляти влучно вмію», – віджартувався випускник. Насправді на Волині йому довелось стріляти лише на змаганнях та на полюванні.

А ще тренер полює на… чорних бджіл. Бо завдяки їхнім цілющим укусам вже кілька десятиліть лікує недуги попереку, хворих на остеохондроз. Унікальний дар Захарченка у радянські часи визнало навіть місцеве партійне керівництво, тому й ухвалило рішення направити неординарного спортсмена на рідкісні курси мануальної терапії. Навчання коштувало аж 600 рублів у той час, коли тренер отримував лише 100 рублів зарплатні!
Років десять тому авторку цього матеріалу недуга теж змусила стати пацієнткою Михайла Захарченка, адже традиційна медицина «допомагала» тільки черговим лікарняним. Після третьої «блокади» чорними бджолами я нарешті випросталась на повен зріст, за що донині вдячна своєму рятівникові.

– Бджола – це стерильна Божа ін’єкція, – стверджує володимир-волинський тренер.
 
 Тренер Володимир Захарченко і Світлана Федонюк, голова депутатської комісії з питань освіти, культури, молоді та спорту у Володимирі-Волинському