«Якщо критикують, значить, ти щось робиш», – «слуга народу» Павло Горошкевич. ІНТЕРВ’Ю

Павло Горошкевич – помічник народного депутата Валерія Стернійчука, керівника обласної організації партії «Слуга Народу». Був довіреною особою президента Зеленського на виборах по 19 округу (місто Володимир-Волинський). Абсолютно не цікавився політикою до того, як під новорічні феєрверки Зеленський увірвався в президентські перегони. 

Ми спілкувалися у залі для нарад нового офісу «Слуги народу». Павло Горошкевич говорив неголосно, але впевнено, щиро переконаний у правильності дій своєї команди і свого президента.

За свою поки що недовгу політичну кар’єру Павло Горошкевич не встиг суттєво «засвітитися», тож про цікаві факти з біографії, кардинальну зміну поглядів та політичні амбіції журналісти дізнавалися з перших уст.   

Павло Горошкевич

– Павле, в інформаційному просторі Волині про вас відомо небагато. Розкажіть, будь ласка, про себе та свою сім’ю.

– Я – звичайна людина, у мене звичайна сім’я, в дружини, брата – теж. Більшу частину свого життя я був аполітичним. Не довіряв політикам і не вірив у жодні суспільні зміни.

Народився у Володимирі, навчався у Рожищі. Після закінчення технікуму вищу освіту здобув у Львівському національному університеті. Вперше працювати почав на цукровому заводі слюсарем-механіком, був, можна сказати, рядовим працівником, але дуже швидко вчився, тож швидко просувався кар’єрними сходинками. Іще працював на м’ясокомбінаті у Нововолинську.

А останнє моє робоче місце в Україні – це Володимир-Волинська птахофабрика, куди я прийшов простим оператором, але через три місяці став помічником, а через шість - бригадиром одного складного майданчика, який вів півтора року. Та після 2014 у нас погіршилася ситуація в Україні, із зарплатами, та й з усім. Щоб прогодувати сім’ю, я змушений був виїхати за кордон, де пропрацював три з половиною роки, лиш зрідка приїжджаючи додому. Це була неофіційна робота. Я пройшов те, з чим стикається середньостатистичний українець у пошуках заробітків: там нас чекають як робочу силу, але не дуже чекають, як людей.

З польського досвіду, тим не менше, теж було що почерпнути: як ця країна розвивалася, завдяки чому досягла свого економічного рівня, чому люди  стали краще жити. Я спілкувався із різними категоріями населення Польщі, то вони всі визнавали роль аграрного сектора, завдяки якому змогли підняти усі інші сфери економіки.

Це був цікавий і пізнавальний період мого життя. Я працював на зборах металоконструкцій, це дало можливість побачити, як там у них все розбудовується. Я навіть планував залишитися в Польщі, але це було до того, як Володимир Зеленський оголосив на Новий рік, що буде балотуватися на пост президента України. Куранти ще не відбили 12 разів, як я заповнив анкету.

– Ви розповіли, що до цього не цікавилися політикою. Саме це звернення Зеленського змусило вас змінити свою думку?

– Розумієте, він (Зеленський, – ред.) - людина не з системи. Чому нема довіри до всіх попередників? Вони так чи інакше в роками напрацьованих схемах. А Зеленський – не один з них, саме тому у нього є всі шанси цю систему зруйнувати. Тільки йому я й довірився. Доказом цього є те, що навіть через півтора року його не помітили в жодній корупційній схемі. За цими речами не тільки у нас в Україні слідкують, а й у Європі, в інших країнах. І всі бачать, що він з усіх сил намагається зламати закостенілу корупційну систему, що пронизала всю державу.

Пам'ятне фото з президентом

– Давайте повернемося до регіонального рівня. Ви – помічник нардепа Стернійчука. Розкажіть, будь ласка, як із ним працюється.

– Нашій команді узагалі разом легко працюється. Валерій Стернійчук – розважливий керівник, який уміє ставити чіткі завдання та правильно  розставляти пріоритети. І він, і його помічники дійсно працюють в основному над законодавчими змінами, а не над власним піаром. Ми керуємось, вважаю, правильним баченням ситуації, бо нам усім близькі проблеми середньостатистичної сім’ї, простої людини. Так, ніхто з нас ніколи не обертався у вищих колах, та й за рік роботи Валерія Олександровича у парламенті ніхто з команди, і сам депутат, не скористались жодними преференціями задля свого збагачення чи кар’єри.

На відкритті офісу «слуг» у Луцьку

Отож, ми, як і всі люди, користуємось нашими українськими дорогами, знаємо, як важко заробляти гроші, через постійне спілкування з виборцями розуміємо, що більше потрібно країні в той чи інший момент. Тому наше бачення таке: кожна людина хоче й заслуговує достойного життя. Для цього, зазвичай, треба небагато –  у першу чергу, наявність роботи, що гарантує стабільну зарплату, можливість забезпечити цими доходами себе і свою родину, ну і залишити собі з зарплати трошки на майбутнє, якщо людина захоче десь поїхати відпочити, наприклад.

Знаючи специфіку проблем, намагаємось на законодавчому рівні пропонувати певні зміни.  Приміром, взяти наш Володимир-Волинський. Наша специфіка – катастрофічна недостатність робочих місць, що веде за собою вже й інші проблеми, такі як трудова міграція, застій у розвитку інфраструктури, та інші.

– Ви також говорили, що  збираєтеся йти на місцеві вибори. Куди саме?

– Точно буде відомо ближче до виборів. Наша команда ще вирішує, на яких рівнях, в обласних чи міських радах той чи інший кандидат краще себе проявить. Команда велика, кожен є спеціалістом у якійсь своїй сфері, поки що списки у стадії формування..

– Кажуть, що ви багато критикуєте місцеву владу.

– Я не кажу, що ця влада погана. Я кажу, що вона недієва. Це така невеличка, але суттєва різниця. Будь-який менеджер, керівник, директор розуміє, що є першочергові завдання, вторинні і те, що може почекати ще дуже довго. Наша влада робить візуальну роботу, тобто роботу «для галочки», а не для людей.

Елементарний приклад – у Володимирі поставили півсфери для того, щоб автомобілі не заїжджали на бруківку. Чому не поставити огорожу, більш практичну? Таку, щоб і людина не переступила, і авто не стало. Вважаю, робити треба практичні речі.

– А як ви самі сприймаєте критику?

– Нормально. Від критики людина не стає гіршою. Якщо критикують, значить ти щось робиш, а чим більше критикують, значить непогано робиш. Критика, коли вона справедлива, об’єктивна, то навіть потрібна.

– Як ви і ваша команда співпрацюєте, знаходите спільну мову з іншими політичними силами у Володимирі?

– У нас немає тісного спілкування з іншими політичними силами. Особисто до мене ніхто не приходив, не представлявся. Нас цікавить діалог з людьми в першу чергу. Зараз до нас часто приходять люди, які були членами дільничних виборчих комісій під час президентських та парламентських виборів. Серед них дуже багато активних громадян, які також повірили у можливість змін. Усе змінити одразу неможливо. Але спільними зусиллями і поступово – так.

Ще один важіль змін – це місцева влада. Ось тут у нас з жителями міста спільне бачення. До речі, ми не питаємо, якій політичній силі людина симпатизує, а просто спілкуємося з усіма, розпитуємо, яких змін вони б хотіли, що для них насправді важливе, щоб включити це у свою програму. Ми представляємо виключно інтереси людей. А їхній інтерес – жити,  нормально і спокійно. Багато питань у нашому місті стосуються можливості встановлення автономного опалення, як це вже є в багатьох населених пунктах. Ну треба дати людям можливість його ставити: власним коштом чи через певні місцеві фінансові програми. Протягом п’яти років триває децентралізація, міста отримали збільшення доходів бюджету, то ці кошти слід було б не складати в резерв, а вкладати в розвиток міста.

– Кажуть, що вас часто можна бачити з колишніми регіоналами. Це якась вимушена співпраця, чи ви змінили свою думку про них?

– Не знаю. У жодного не питав партійного посвідчення. Є люди, з якими ми справді спілкуємося, здебільшого громадські діячі. Всі, хто бажає підтримати, допомогти, підказати, спілкуються в основному без якихось партійних «корочок». У чомусь сходяться наші думки, у чомусь ні. У мене просто нема критерію такого, регіонали чи не регіонали. Ми не можемо огульно клеймувати людину за вчинки колегіального органу чи партії. Кожен має відповідати за свої справи і вчинки.

– Наскільки нам відомо, у Володимирі дещо знизився рейтинг ЗЕ-команди. Чи є у команди якийсь план дій, щоб відновити прихильність людей?

– Я не впевнений, що він знижується. Можливо, у відсотках по Україні, але в Володимирі рейтинг високий. Останнє соцопитування показало, що 32% населення готове за нас голосувати. До речі, ми ще не ведемо виборчої кампанії, не представили нашої програми, яка, упевнений, зацікавить багатьох. А остаточне рішення на місцевих виборах виборці прийматимуть, коли будуть представлені команди. До нашої увійдуть не вічно обіцяючі політики, а ті, хто проявив і зарекомендував себе в різних галузях економіки, господарства чи гуманітарній сфері. Тож попереду у нас – багато роботи.  

Оксана КАШТАЛЯН

Фото Ірини КАБАНОВОЇ